Virtual Friend But A Real Enemy
I thought it would be me, The person whom you would call, The apple of your eye, But I wonder how the tables have turned, Not me but she settled in your heart, Whom I considered a virtual friend, And a real enemy. It was me who silently fought, For you and just for you, Without expecting any gratitude, I realised that the tables have turned, In the favour of my virtual friend but the real enemy, When I saw you hugging and thanking her, For every sacrifice made by me. I'll know that the table was never on my side, When I'll be starting my after life, And hear you saying, I was just a 'good' person, And I'll remember the funeral, Funeral of the person I called, My virtual friend who was indeed a real enemy. You allowed your beautiful shiny eyes, To shed those pearl like tears, Which I would have never allowed to drop, Only if you saw my existence even a bit.
2018-07-28 12:10:44
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Pratyusha Pathak
@Srusana Thanks! Means a lot !
Відповісти
2018-07-28 16:00:38
Подобається
Srusana
Thanks it also means a lot to me
Відповісти
2018-07-28 16:01:33
1
Srusana
Hey which standard are you
Відповісти
2018-07-28 16:29:16
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1494
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4613