Сповідь
(18+)
Моя сповідь проста, наче ніч зміняє день. Мене полонив диявол у чоловічому тілі. Щасливий роман став пасткою для моєї свободи. Він зламав мою волю й полонив мене, роздробив, як м’ясник свою здобич. Розпочнемо ми сповідь зі спокуси, яку він мені подарував, спокусаючи своїм смаком аб’юзу в його руках: «Вкуси мене своїми вустами, впиваючись у мою горлянку, немов ти хижак на полюванні. Вбий у мені цю притерну прив’язку до тебе, розлучаючи моє серце із розумом. Зв’яжи мої руки за спину, стягуючи кожен м’яз на тілі. Завдай мені болю, немов ти мій особистий сталкер у тіні. Залиш свої мітки на тілі, зроби мене своєю полонянкою, зламавши моє життя по ночах». Зламай мої крила, Володарю мій! Збери мої сили у банку бажань, поклади її в темний куток страху в комоді. Переламай бажання до життя, прикуй до ліжка холодними кайданами. Став мене на коліна щоночі, щодня. Змушуй мене молитись на тебе, кажучи, що ти мій Володар життя! Переломи моє серце навпіл, промовивши мене своєю рабинею. Спопеляй в мені цю притерну прив’язку. Души, впивайся своїми кігтями у мою душу. Пристав до моєї скроні та вистрели з рушниці, вибиваючи з мене кохання, яке бачила в минулому. Володій мною, мій Господар! Катуй і вбивай мене щодня. Насолоджуйся цим процесом, розтягуй смак перемоги наді мною. Заполучай мої крики звірячі, наповнюючи кров’ю чашу, смакуючи її що вечора. Катуй кістки, що тріщать до втрати свідомості. Я вже покірна. Я вже пуста. Моєї волі не стало давно, як і гордості, що розчавлена тобою. Ти розтоптав їх усіх, як осіннє листя під ногами. Відбиток твоїх чоботів назавжди залишить слід на моєму обличчі, наче ті рани, що ти наніс на тіло моє. Моє тіло зломлене, покірне твоїй волі назавжди. Я — той раб під дверима господаря. Ти спалив моє життя до тла. Ти згубив мою душу повільно, немов як люди вбивають планету. Ніхто не почує мій голос — тільки ти насолоджуєшся моїм криком у тьмі. Ти згубив мене всю. Мій особистий, Темний, Гордливий, Кат.
Моя сповідь проста, наче ніч зміняє день. Мене полонив диявол у чоловічому тілі. Щасливий роман став пасткою для моєї свободи. Він зламав мою волю й полонив мене, роздробив, як м’ясник свою здобич. Розпочнемо ми сповідь зі спокуси, яку він мені подарував, спокусаючи своїм смаком аб’юзу в його руках: «Вкуси мене своїми вустами, впиваючись у мою горлянку, немов ти хижак на полюванні. Вбий у мені цю притерну прив’язку до тебе, розлучаючи моє серце із розумом. Зв’яжи мої руки за спину, стягуючи кожен м’яз на тілі. Завдай мені болю, немов ти мій особистий сталкер у тіні. Залиш свої мітки на тілі, зроби мене своєю полонянкою, зламавши моє життя по ночах». Зламай мої крила, Володарю мій! Збери мої сили у банку бажань, поклади її в темний куток страху в комоді. Переламай бажання до життя, прикуй до ліжка холодними кайданами. Став мене на коліна щоночі, щодня. Змушуй мене молитись на тебе, кажучи, що ти мій Володар життя! Переломи моє серце навпіл, промовивши мене своєю рабинею. Спопеляй в мені цю притерну прив’язку. Души, впивайся своїми кігтями у мою душу. Пристав до моєї скроні та вистрели з рушниці, вибиваючи з мене кохання, яке бачила в минулому. Володій мною, мій Господар! Катуй і вбивай мене щодня. Насолоджуйся цим процесом, розтягуй смак перемоги наді мною. Заполучай мої крики звірячі, наповнюючи кров’ю чашу, смакуючи її що вечора. Катуй кістки, що тріщать до втрати свідомості. Я вже покірна. Я вже пуста. Моєї волі не стало давно, як і гордості, що розчавлена тобою. Ти розтоптав їх усіх, як осіннє листя під ногами. Відбиток твоїх чоботів назавжди залишить слід на моєму обличчі, наче ті рани, що ти наніс на тіло моє. Моє тіло зломлене, покірне твоїй волі назавжди. Я — той раб під дверима господаря. Ти спалив моє життя до тла. Ти згубив мою душу повільно, немов як люди вбивають планету. Ніхто не почує мій голос — тільки ти насолоджуєшся моїм криком у тьмі. Ти згубив мене всю. Мій особистий, Темний, Гордливий, Кат.
2025-10-01 12:11:41
0
0