A Crippled Poem
Today as I sit to write a poem, I feel a strange inability within my head. Unable to put words together, Unable to put a certain rhythm to my lines. My mind is wandering randomly, Running around in the cosmos of thoughts Where lines are coming to my mind But none are related to each other. I am trying hard to put it together But my thoughts are too messy. So I had this idea of scribbling, This hapazat, crippled poem. It is a weird feeling to not have a certain topic, To temporarily lose the ability to restrict thoughts. I guess that's why everyone can't be a poet, Because everyone can't put a rhythm. We say poem is a way to express our feelings. So the people who write them regularly, I wonder if they are really fickle hearted Or they are capable of putting up fake feelings. But all the great poets didn't write every other day, They just wrote when the felt certain things That's the reason maybe they are great, They write about momentary feelings. I feel, if a poet wrote a poem on aurora borealis, He won't write it in a winter night, Rather he would write it in March When he would miss those cold winter days. We tend to remember the beautiful moments, When we are in a contrasting situation. We don't feel the love when we get it, We tend to feel it, miss it when we lack it. By the way, did you realize how randomly my context changed, From winter nights to lack of love? Yes, that's what I meant when I said, That I am scribbling a crippled poem.
2020-07-28 18:37:16
2
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2287
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
48
11
1408