Весна

ORCHAK

Весна буяє в лісі й дворі. Птахи немов на перекличці... Та дощик ледь-ледь накрапав. Кує зозуля за вікном... Але ж чому так тихо-тихо... Напевно сон мій охраня. Аж спробую порахувати, Та де там ! Скільки ж можна жити ! Хіба японець я вам, аа?! А вийдеш в двір, І там навколо : Усе буя, цвіце і пахне, Та все це одночас! А бджоли, бджоли... Як гудуть... Ці спать вже точно не дадуть. Їм все одно що там довкола. Робота в них кипить, З той самої пори, Як сонце - стриб та до гори. Хіба ж я можу скільки спати? Коли навкруг життя кипить! А як пройде цей день чудовий... Я буду думать, спати й вірить Що все це не дарма. І ще прийдуть дні ясні, Сонячні та класні.. Як не на дворі то у серці. Йому теж все одно, Як тій бджолі. Що там довкола відбува. Буде битись та радіть, Разом усьому в одночас.

2021-12-27 09:01:44

Інші вірші поета

Пустеля,ворог і намисто Зорі Похмілля Закоханим в життя (4 в одному)

Інші поети

Yamini Labh

@ibelieveinmagic

VéGá _S.ST._

@VeGa_SST_

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1392

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1884