Вірші
Похмілля
- О боже, ты сьогодні з ранку?
- А ти кого чекав ? Метеликів у животі?
Чи янголів з холодненьким пивком та на підносі?
- Заткнися вже! Ти задовбав!
- Як би я задовбав,то ти б так вчора не бухав!
2
0
281
Текіла
Ок, Ракель, ти була права
Занадто я на себе взяв
Забудем всі ми негаразди
Згадаєм що тримає нас
Збагнем - життя примарність
Налий текіли ще по о'дній
Я зроблю такос як завжди
Розсудить ліжко нас з тобою
Не підвело іще не раз
Такий воно у нас суддя
Хоча скрипучий звісно трохи
3
0
300
Sapiens
Чому такий жорстокий світ?
Чи ми його таким зробили?
Чи був таким він вже до нас?
Насправді тут не легко зрозуміть
Кровава бійня за життя була ще до прихода людства.
Але ж не нищили самі себе тварини,
Так як роблять зараз люди.
Кроваве обрали чорнило ми.
Щоб написать історію свою
Рубцюючи планету шрамами
Залишив напис - Sapiens Король!
5
0
251
Кудлатий співрозмовник
Ну що, кудлатий співрозмовник
Чому сьогодні ти сумний?
Ще вчора ты дивився в очі,
Та хвостиком мені махав.
А зараз чорно-карі сливи-очі
Не посміхаються мені.
Давай сідай поглажу,
Та почешу за вушком.
Дивлюся вже повеселів.
А все тому що всі ми прагнемо любові.
Як я одразу це не зрозумів...
4
0
234
Пихаті як павич
Вже спалахнули зорі в небі
І де ні де включають фонарі
Птахи злетілися до гнізд
Розпочали вечірній спів
Цвіркочуть по кущах комахи
Та розлітались каржани
Все так було, жило і буде
Циклічність тут не має меж
До нас гуло життя і після буде
Бо ми як ті комахи на Землі
Цвіркочем щось та буркотим
Гадаєм - знаєм сенс життя
Але життю до нас неначе до комах
Діла немає зовсім, та не було ніколи
Але ж ми прагнем важності
Пихаті ходим як павич
Все, я розчиняюся у тьмі
Набридли думки ці брудні
Бо краще помовчати часом
4
0
241
Пустеля,ворог і намисто
Пустеля,ворог і намисто
Що зайвого, спитаєш ти?
Да я не знаю й сам !
І що за дивнії слова вкладає голос в голову мою...
Але стривай! Здається розумію.
Я обираю слово - ворог!
Краще посіяти намисто у пустелі.
Аніж дозволю ворогу у дім війти.
4
0
226
Закоханим в життя (4 в одному)
Усіх усіх хто прагнув щастя
Я нарікаю - бути Ним!
Залиште смутку краплі сліз.
Хай сяють очі як вогонь
У радісті живіть щодня.
Будьте закохані в життя
***
Де світить сонце з гори в землю
Усе буває як у нас.
Усе минає, йде вперед і вороття нема.
***
Забарвлення життя буває різним
Та відображення в очах сіріє з часом.
Мутніє погляд та думки
І наше світосприйняття сіріє
Не дайте ж захопить в полон сірим думкам,
Котрі як хмари кружляють все довкола.
Вони веселку обернуть у чорно-білу, якщо на поводу підете в них.
Але вона геть не така!
І все довкола не таке!
Зумій побачить це.
***
- Залиште в спокої мене,
Я відчуваю перевтому.
- Ти що жартуєш? П'ятниця!
А ну хутчіш додому!
- Невже? Не сподівався навіть.Добре😀
Одной ногой я там уже.
6
0
206
Зорі
-Дивись спалахають як зорі
Неначе іскри у вогні.
Вони нас кличуть у простори
Космічні,дивні та німі.
8
0
250
Спустошений
- Чому спустошений такий?
- А звідки знаєш?
- Знаю все я. Що забув?
- Та да. Від тебе спробуй приховать.
Ти ж привид мій, двійник, фантом
Навіщо я з тобою розмовляю?...
- Залиш свої приколи, притомив...
Давай ми поміркуєм краще, що будемо робить...
- Не знаю я. Геть сил нема!
- І що? Один гадаєш ти такий?
А ну ж бо, озирнись довкола!
Скільки таких мотають соплі
Та якщо хочеш бути з ними...
Вибір твій. Давай.
- Але стривай. Я так не згоден.
Це не моє.
Я прагну більшого! Ти чуєш?!
- Я зрозумів. Пробач.
- Пусте.
Навіщо ще ж потрібні друзі...
5
0
256
Весна
Весна буяє в лісі й дворі.
Птахи немов на перекличці...
Та дощик ледь-ледь накрапав.
Кує зозуля за вікном...
Але ж чому так тихо-тихо...
Напевно сон мій охраня.
Аж спробую порахувати,
Та де там !
Скільки ж можна жити !
Хіба японець я вам, аа?!
А вийдеш в двір,
І там навколо :
Усе буя, цвіце і пахне,
Та все це одночас!
А бджоли, бджоли...
Як гудуть...
Ці спать вже точно не дадуть.
Їм все одно що там довкола.
Робота в них кипить,
З той самої пори,
Як сонце - стриб та до гори.
Хіба ж я можу скільки спати?
Коли навкруг життя кипить!
А як пройде цей день чудовий...
Я буду думать, спати й вірить
Що все це не дарма.
І ще прийдуть дні ясні,
Сонячні та класні..
Як не на дворі то у серці.
Йому теж все одно,
Як тій бджолі.
Що там довкола відбува.
Буде битись та радіть,
Разом усьому в одночас.
4
0
236
