Я прийшов до тями від сильного удару по обличчю. Наді мною висіла лампа, голова сильно боліла.
— Де я? — запитав я. Оглянувши територію, зрозумів, що знаходжусь у підвалі.
— Ласкаво просимо до мене на базу, мародерська тварюко! — пролунало з темряви.
— Я не мародер, я просто намагався врятувати свою подругу. — відповів я.
— Як тебе звати? — запитав голос.
— Олексій. — відповів я.
— А вас як звати? — запитав я.
— Влад. — почув у відповідь.
— Можете мене відпустити? — запитав я.
Раптом стався вибух. Влада поклали на землю, мене відпустили. Мені було цікаво, хто вони і навіщо тут.
— Хто ви? — запитав я.
— Свої. — відповів командир. Його голос дуже нагадував мені Олега.
Командир зняв балаклаву — це був Олег.
— Ура! Дякую, що врятували мене! — радісно сказав я.
— Нема за що, це наша справа. — усміхнувся Олег.
— Відпустіть його, він мені нічого поганого не зробив. — сказав я.
— Добре. — відповів він.
Коли ми прибули на базу, я запитав Влада, як він мене знайшов.
— Я пішов шукати припаси і раптом побачив тебе. Спочатку подумав, що ти труп, але ні — ти був живий, тож я тебе забрав. — відповів Влад.
— А навіщо бив? — запитав я.
— Щоб ти прийшов до тями. — відповів він.
— Народ, у мене чудові новини! — вигукнув Олег.
— Які? — запитав я.
— Відеозаписи з того місця, де ми тебе знайшли, збереглися. Там видно, куди тягнуть твою дружину! — сказав Олег.
— Ура! — зрадів я.