Я весь день мила підлогу й посуду, може це звучить дуже легко, але щоб ви знали на трьох поверхах вимити підлогу, це рівень!
-Алю, як твоє прізвище?
- Менгтон!
- Давай мий ,мий! Тобі ще надругому і на третьому мити...


     Це був Роман, сьогодні він був добрий, і навіть води запропунував принести, я погодилась. Мене дивує те,що вчора він поводив зовсім по іншому себе, був зухвалий ,злий...


     Сьогодні він провів зі мною весь день! Я мила підлогу і він стояв біля мене і запитував все що можна запитувати. От після цього він здавався мені добрим і класним. Але що я кажу, він не може мені... . Ні, остаточно ні!


     Вже вечір, нам знову сказали лягати спати, коли всі поверталися з вулиці проходивши повз мене кричали:
-тихнічка, мий ,мий, ось ще грязно, тут витри.
-прибиральниця, давай не дивися на нас!
Тикали пальцями на мене сміялися, я не витримала, вибігла із зали. На щоках у мене були сльози, я не вірила ,що це все відбувається зі мною! Поблизу там стояв Роман , він зразу побіг за мною, я дуже надіялася ,що він потім зупинеться, і далі не бігтиме.


   -Алю! Зачекай! Постій!
-Що ,ти хочеш сказати щоб я повернулась назад, і вони знову сміятимуться з мене!?
- Та ні, хтів поговорити з тобою...
- І що ти хочеш?
Я видавала з себе сміливу дівчину, хоч такою не була, я дуже хтіла, щоб він пішов.
- слухай, не зважай на них, вони просто тупі люди, не розуміють ,що смішне, а що ні.
-так, справді?! А я думаю по іншому, це реально смішно!

-Це зовсім не смішно і врешті решт якби я вважав це справді таким, і хотів лиш тебе заспокоїти, то я б сміявся з ними разом.
- так, звісно ,вибач, я перегнула...
- та нормально все ,ти не змушена вибачатися...


     Полив сильний дощ, я була вшоці, куди мені зараз такою мокрою. Роман дивився мені прямо у вічі, а я не знала куди їх подіти... Він стояв так близько, і не ворушився. Я вирішила щось сказати ,щоб перервати цю мовчанку:
- може підемо, я вже вся мокра!
- ти і так гарна!
-що?
     Він повільно наближався і наближався до мене, я зрозуміла, що він хотів мене поцілувати!  Тут він витягнув руку , але я швидко забрала її і побігла до будинку, по дорозі я розплакалася, я не знала чи правильно я вчинила, чи треба було піддатися йому.
Прибігши в кімнату не помітно зачинилася я сіла за стіл і почала все це писати в свій щоденник, і те що ви зараз прочитали, це і є те що я писала зараз.