Я не можу вийти з кімнати!
Всю ніч не могла спати, я крутилася вертілася, і не находила собі місця...Все думала про Романа. Зараз 3 година ночі, я вирішила, вийти з кімнати і попити води. Але, що я побачила? Мене зачинили!!! Навіть на думку не спадає хто це може бути. Я не хотіла кричати, усіх будити, адже через 2 години всім вставати на пробіжку. Отож підпігла до вікна , я навіть подумати не могла ,щоб стрибати. Оком окинула відстань від мого вікна до землі - високо, дуже. Але я побачила вихід, там нижче були невеликі платформи, по яких можна було спуститись, і не відомо для чого там нижче була драбина до самої землі.
Я швидко одягнулася, взяла з собою телефон і павербанк, закинула усе в рюкзак і побігла до вікна. Мені було страшно, моє серце калатало і тремтіло.Я не знала чи правильно я роблю. Але іншого виходу не було ,мені однаково цей табір не подобався. Я й гадки не мала куди мені йти. Ми далеко за містом, якщо зараз їхати до дому з табору на потязі, це займе 7 годин - це не вихід ,тому покищо треба переховатися , і наступну ніч переночувати там. Гроші у мене є 200грн, це я з собою взяла про всяк випадок.
Так отож, я поспіхом вилізла на підвіконник відчинивши при тому вікно. Мої легені заповнило холодне ,вологе повітря. Я вже остаточно прокинудася, тому що мене окутав цей ранковий холод. Я зістрибнула на першу платформу, потім на іншу, а потім злізла по драбині до землі. Трава вже була в ранковій росі. Отже тепер мене ніхто не тримає? Тепер я вільна?
Я швидко побігла в нікуди ,тому що не мала точки призначення куди направляюся. Мене це бентежило. Але тут я чую чийсь голос, зупиняюся...
-Алю ,ти куди?
О ні ,невже це він...?
Я швидко одягнулася, взяла з собою телефон і павербанк, закинула усе в рюкзак і побігла до вікна. Мені було страшно, моє серце калатало і тремтіло.Я не знала чи правильно я роблю. Але іншого виходу не було ,мені однаково цей табір не подобався. Я й гадки не мала куди мені йти. Ми далеко за містом, якщо зараз їхати до дому з табору на потязі, це займе 7 годин - це не вихід ,тому покищо треба переховатися , і наступну ніч переночувати там. Гроші у мене є 200грн, це я з собою взяла про всяк випадок.
Так отож, я поспіхом вилізла на підвіконник відчинивши при тому вікно. Мої легені заповнило холодне ,вологе повітря. Я вже остаточно прокинудася, тому що мене окутав цей ранковий холод. Я зістрибнула на першу платформу, потім на іншу, а потім злізла по драбині до землі. Трава вже була в ранковій росі. Отже тепер мене ніхто не тримає? Тепер я вільна?
Я швидко побігла в нікуди ,тому що не мала точки призначення куди направляюся. Мене це бентежило. Але тут я чую чийсь голос, зупиняюся...
-Алю ,ти куди?
О ні ,невже це він...?
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
Я не можу вийти з кімнати!
Це прекрасно, я плачу.
Відповісти
2021-10-27 16:13:25
1