Коли душа у безодні
Аліна Собакар
Сьогодні я написала та яку я так боюсь серце затретіло Здавалося все кінець я могла спалить всі мости просто піти у забутя бо боляче було я варта ти я не відам нікому ти потрібна як життя як вітря дуже знаєш шо таке майбуття? Коли його руйнують геть нікого не спитаю пішла у мій світ зробила боляче погано я майже кинула тебе я знала сенс ми ж повинні бути разом окремо не можемо ми Існувати та Подушичка з тобою кожну мить гріє душу знаєш аби не ти той світ який такий жорстокий ти Змогла її обіграти і зігріти душу Дякую рідненька квіточка моя поруч коли погано 🥺 Знаєш тебе ніколи не віддам я Казав друзів бережи як що вам добре разом Ти як світ з безодні знаєш що я дякую богу за те послав таку рідну душу ❤️🥺 Коли тобі сумно кажи разом все долати я знею як душа болить а її нікто не пригортає я тебе обійму дівчинку мою скажу ти все знаєш що я люблю і з тобою все здолаєм 🙏
2024-09-15 00:20:37
1
0
Інші вірші поета
Un mundo pequeño con poco bien Ви не варті моїх слів... Ти моя З днем народження моя матуся!!
Інші поети
Ella Verrremi
@verrremi
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4877
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15862