Коли душа у безодні

Аліна Собакар

Сьогодні я написала та яку я так боюсь серце затретіло Здавалося все кінець я могла спалить всі мости просто піти у забутя бо боляче було я варта ти я не відам нікому ти потрібна як життя як вітря дуже знаєш шо таке майбуття? Коли його руйнують геть нікого не спитаю пішла у мій світ зробила боляче погано я майже кинула тебе я знала сенс ми ж повинні бути разом окремо не можемо ми Існувати та Подушичка з тобою кожну мить гріє душу знаєш аби не ти той світ який такий жорстокий ти Змогла її обіграти і зігріти душу Дякую рідненька квіточка моя поруч коли погано 🥺 Знаєш тебе ніколи не віддам я Казав друзів бережи як що вам добре разом Ти як світ з безодні знаєш що я дякую богу за те послав таку рідну душу ❤️🥺 Коли тобі сумно кажи разом все долати я знею як душа болить а її нікто не пригортає я тебе обійму дівчинку мою скажу ти все знаєш що я люблю і з тобою все здолаєм 🙏

2024-09-15 00:20:37

Інші вірші поета

Поїду до тебе Наташа і її чарівний світ Ми змогли З днем народження моя маленька принцеса

Інші поети

Євген Ткач

@david_tkach

ikram tahr

@ikram_tahr

Boygene Borice

@theMiracol

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4941

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1262