Ми пов'язані попри кілометри
Аліна Собакар
Коли погано на серці і душі Мало кто почує той Крик але є Мене свої таблетки називається Оленка вона завжди міє робити настій з пустого і в цьому Твій маленький вайб Ти моя маленька дівчинка чудова твердо і міцно пам'ятай І нікто у світі Не посміє тебе зламати Ти думаєш і ти зможеш тердо ти це пам'ятай Коли не бачеш сонця Просто усміхнись Ти і Є те сонце світло є твоїй душі 🥺 І колись тебе побачу просто промовчу знаєш чому Бо я заплачу 🥺😢 Коли чекаєш ти людину забуваєш ти про час і світ киця будь ласка Давай той бател Бо душа кричить і благає вона тебе і тільки Можна навіть і не довго просто навіть зімною помовчи 🥺 І світ засяє вже для мене все набере той сенс я скажу лише три слава я люблю тебе без меж😢🥺♥️
2024-12-05 02:57:42
2
0
Інші вірші поета
Пливу до тебе рідна.... Зустріч яку усі чекали Ти мої крила Оленка цукерка
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5586
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12114