Ми пов'язані попри кілометри
Коли погано на серці і душі Мало кто почує той Крик але є Мене свої таблетки називається Оленка вона завжди міє робити настій з пустого і в цьому Твій маленький вайб Ти моя маленька дівчинка чудова твердо і міцно пам'ятай І нікто у світі Не посміє тебе зламати Ти думаєш і ти зможеш тердо ти це пам'ятай Коли не бачеш сонця Просто усміхнись Ти і Є те сонце світло є твоїй душі 🥺 І колись тебе побачу просто промовчу знаєш чому Бо я заплачу 🥺😢 Коли чекаєш ти людину забуваєш ти про час і світ киця будь ласка Давай той бател Бо душа кричить і благає вона тебе і тільки Можна навіть і не довго просто навіть зімною помовчи 🥺 І світ засяє вже для мене все набере той сенс я скажу лише три слава я люблю тебе без меж😢🥺♥️
2024-12-05 02:57:42
2
0
Схожі вірші
Всі
Дозе с любовью))
Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46
42
40
3417
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12690