Ми пов'язані попри кілометри
Аліна Собакар
Коли погано на серці і душі Мало кто почує той Крик але є Мене свої таблетки називається Оленка вона завжди міє робити настій з пустого і в цьому Твій маленький вайб Ти моя маленька дівчинка чудова твердо і міцно пам'ятай І нікто у світі Не посміє тебе зламати Ти думаєш і ти зможеш тердо ти це пам'ятай Коли не бачеш сонця Просто усміхнись Ти і Є те сонце світло є твоїй душі 🥺 І колись тебе побачу просто промовчу знаєш чому Бо я заплачу 🥺😢 Коли чекаєш ти людину забуваєш ти про час і світ киця будь ласка Давай той бател Бо душа кричить і благає вона тебе і тільки Можна навіть і не довго просто навіть зімною помовчи 🥺 І світ засяє вже для мене все набере той сенс я скажу лише три слава я люблю тебе без меж😢🥺♥️
2024-12-05 02:57:42
2
0
Інші вірші поета
Миті суму Будь поряд Оленка цукерка Звінок маленький світ
Інші поети
Юрий Voituk
@yura2016_voituk
Thomas Agud
@thomasagud
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2024
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2434