Пливу до тебе рідна....
Аліна Собакар
Оленка киця ну не знаю як тобі сказати як міні тебе не вистачає твого голоса тебе кожен Раз чекаю як тягне до тебе мені не описати вже слова і сиджу сльози течуть повільно плачу і нічого не зроблю вже я 😥😥😥 Для мене єдині ліки на Землі Це ти але шо сумувала я промовчала не можу я сказати це при тобі ніби все добре окей у мене але на справді я душі я злива не всім я відкриваю світ якому я живу нині... Я закрию очі і личу Спитаєш до кого я скажу певнино то ти моя маленька Боже чую той голосок ніби час зупинився на хвилину і рахую хвилини голосові і я знову ловлю момент і плачу 😭😭😭😥😥😥 Всі преслуховую 100 Раз щоб тебе чути рідна не важливо час головне з тобою поруч бути я Чекаю хоч ночі Тебе ти лиш пиши без тебе помираю ніби життя вістій коли в ньому світла твого немає 🥺🥺🥺😭😥 Протяни руку моя киця ну давай я ж чекаю ти повір ти моє усе час життя повітря як вода пливу до тебе рідна......
2025-02-15 00:38:19
1
0
Інші вірші поета
Ти мої крила Хочу до тебе як до зорі Чарівний світ Натусі Ти пришла з Іншого світу
Інші поети
CVLD BLVVDED
@Zaharchuk_Arsen
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12479
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4961