Пливу до тебе рідна....
Аліна Собакар
Оленка киця ну не знаю як тобі сказати як міні тебе не вистачає твого голоса тебе кожен Раз чекаю як тягне до тебе мені не описати вже слова і сиджу сльози течуть повільно плачу і нічого не зроблю вже я 😥😥😥 Для мене єдині ліки на Землі Це ти але шо сумувала я промовчала не можу я сказати це при тобі ніби все добре окей у мене але на справді я душі я злива не всім я відкриваю світ якому я живу нині... Я закрию очі і личу Спитаєш до кого я скажу певнино то ти моя маленька Боже чую той голосок ніби час зупинився на хвилину і рахую хвилини голосові і я знову ловлю момент і плачу 😭😭😭😥😥😥 Всі преслуховую 100 Раз щоб тебе чути рідна не важливо час головне з тобою поруч бути я Чекаю хоч ночі Тебе ти лиш пиши без тебе помираю ніби життя вістій коли в ньому світла твого немає 🥺🥺🥺😭😥 Протяни руку моя киця ну давай я ж чекаю ти повір ти моє усе час життя повітря як вода пливу до тебе рідна......
2025-02-15 00:38:19
1
0
Інші вірші поета
Ви не варті моїх слів... День народження мрії Україна Коли душа у безодні
Інші поети
anne01
@anne01
R E
@Rocks_Eyha
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11352
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12328