Страшно коли тебе нема поруч
Аліна Собакар
Сонечко зійшло з небес а Так мало тут чудес коли так сумно і погано 🥺 Ти знаєш що міні сказати ти світла душа моя голубка яку Я так люблю так дуже дуже ти скажеш просто одне слово а воно До серця ляже дуже Ми стобою Ніби сонечко рідні тобі я все покажу як є ти Зрузумієш мене Моя люба як майже нікого моєму житті Ти поглядом і словом окриляєш Даєш ті сили які дає нікто як я була у безодні душа боліла сильно сильно ти поставила своє плече і тепло ти вислухала мою душу ❤️🥺 І зігріла її своїм сердечком і теплом ти бійняла її І обегрла забрала її рід своє рідне Крило Зайчику моя хороша моя рідна душа і сердечко дуже твоє рідненька знай пиши все що у тебе на серці можна і у день в у ночі ти міні потрібна чуєш сонечко не залешай мене 😔😔😔 Цьому світі страшно дуже А ти єдиний оберіг Без тебе міні повір так страшно дуже 😓 маленьке сонечко моє не залишай ніколи прошу тебе дуже серце моє пов'язаллся тепер І не знає воно життя без тебе не як уявляє майбуття Коли тебе нема поруч зупиняється час і моє життя 😭
2024-08-10 15:20:32
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ
Як зворушливо
Відповісти
2024-08-10 20:54:36
1
Аліна Собакар
@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ дуже гарно дякую ♥️💋
Відповісти
2024-08-10 20:55:10
2
Інші вірші поета
Ви не варті моїх слів... Люблю тебе Ти пришла з Іншого світу Настя ти помившись
Інші поети
virvechka
@virvechka
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16034
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11445