Увійшла у всвіт
Аліна Собакар
Ти увійшла до серця і посилилася у душі ти моє життя і серце ти моя королева і мій маленький сесвіт коли нікто не помічає... Ти моя підтримка моя душа і серце романтична... Сонце каже світи світи Обрала тебе з усіх дякую моя кицюня за підтримкун що ти даєш мені коли там треба Коли погано ти зрузумієш все сама без слів по погляду одному кіцюня ти моя так серце До тебе хоче не Розуміє серце слово ні не на часі Воно проте шукає тебе пусти кажу сили вже нема серце так бажає Всі думки про тебе зрузумій Як душа палає Коли серце палає вогонь і душі злива зрузуміє одне Вже минають дні Думки залишаються.. Серце рахує всі дні коли почує побачить Знову день і час але усе байдуже все нагадує про нас... Іноді боюся зайти але так серце просе зрузуміє як тебе робачу падають очі 🥀 І світ засинає знову знову 🥀
2025-04-24 22:47:06
1
0
Інші вірші поета
Звінок маленький світ Чарівний світ Натусі Коли ніхто не зрозумів Мене леше ти.... Кохання Андрійка
Інші поети
Sara
@b_sara
11:11
@light_blue
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5158
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11671