Безвістне мовчання
Я візьму оте перо,
В свої важкі руки.
Але все воно не то,
Як на серці муки...
На листу отім пустім
Намалюю сонце.
Хочу більше, ще... А втім
Визирну в віконце:
Там вже сонця стиглий край
Засіда за обрій.
А за степом шумить гай,
Тихий та високий...
Я взгляну на те перо
І на тий малюнок.
Коли б все воно було
Зимній візерунок...
Як коли стара зима
На твоїм віконці,
Намалює що нема
У твоїй сторонці.
Намалює дивний цвіт,
І оті феміди
Що писали заповіт -
Древні піраміди.
Погляд важко підійму -
Пізня вже година...
І до ліжечка піду.
Бо вже спить родина.
2020-03-26 22:15:24
12
0