الصدق
اللس.
كاتبات الشواذ ورانا وين ما حطت رجولنا على ارض يعني لوين يا جماعه ، كفايه قرف اذا فنانات افلام اباحيه افتحو لكم دوله بعيد عنا ، نص الي يكتبون اطفال والنص الثاني يتأثر بالنوع الاول، لا لكم هدف ولا حلم بالكتابه ولا سرد ولا خرا ومستمرين رغم انكم تدرون انه -حرام- ماله دخل بالحريه الخرا الشخصيه ريلاكس الله يقرفك انقرضو لا تفهمون بأسلوب ولا عملتو بنصايح.
2018-08-21 19:52:35
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
jrr_tu
صح والله اسلوب ركيك ولا حبكة ولا هم يحزنون🌚
Відповісти
2018-08-21 20:56:17
Подобається
آيڤي ൨
الله يسلم فمك 😭 فكرت تطبيق لسه جديد وكذا واول شي يقابلني رواية اسمها مدينة الشواذ *واااو فانتاستيك*
Відповісти
2018-08-21 23:56:58
Подобається
Інші категорії
Любовні Привітання Поеми Гумористичні Філософські Подійні
Інші поети
Siriin
@Siriin
Naiba NSDN
@nako1982
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609