Пам'ятаю

Андрій Савенко

Ще рідну мову пом'ятаю, Писати нею рідко став, Пишу російською, соромлюсь, Бо свою рідну проміняв… Цей вірш навмисно написав я, Щоб кожен з вас запам'ятав... Я в Україні народився, Я перше слово там сказав… Мій перший крок був в Україні, Я вперше там перемагав, Навчався падати, вставати, І навіть вперше покохав… Здобути зміг на Батьківщині, Все те найкраще що в мені… Стійкий характер, волі силу, Хоробрість, гідність що в душі... Блакитні очі що вродливі, Душу романтика здобув, А також серце те що б'ється в грудях, Воно заховане навмисно від всіх.. Воно наповнене любов'ю, Добром а також співчуттям… Людиною мене воно зробило, Тепер нагадує воно мені про це щодня… І те що вже роки не був я в Україні Від цього гіршою людиною не став… Я всеж той самий, романтик-українець, І це моє найбільше здобуття... За все що зміг я написати щіро, Я вдячний Богу, Він Зберіг, Повірив... Я вдячний Матері за дещо неймовірне, За подароване життя, воно безцінне… А також вдячний завжди буду Батьківщині… Адже я вперше світ побачив, Саме в Україні... А Савенко

2022-01-10 10:33:02

1

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4618

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

130

26

4505