Блог
Всі
Шпаргалка до "Епохи відтятих голів"
Відгуки та рецензії, Різне, Цікаве
Вирішила зробити шпаргалку до своєї книги, щоб полегшити життя читачам, які відкриють її, почнуть читати і зададуться питанням: "Що тут взагалі відбувається?"
У неї нема плавного входження. Читач одразу потрапить в гущу подій з купою імен, власних назв, незрозумілих слів, адже це повноцінний окремий всесвіт зі своєю історією, політикою, релігією, незвичними явищами. Тому так, напочатку читати може бути складно, і це стовідсотково не дитяче фентезі.
Але я вирішила не йти по легкому шляху і спрощувати історію задля охоплення більшого кола читачів. Я впевнена, що вона в будь-якому випадку знайде свого читача, який чекав саме на щось подібне.
Тож про що ця книга? Думаю, з назви "Епоха відтятих голів. Захід величі" одразу зрозуміло, що це темне, місцями нівіть жорстоке фентезі. Воно, як і більшість книг у цьому жанрі, базується на середньовіччі, але я намагаюсь зробити його якомога не типовим.
Книга фокусується на трьох основних героях: Даарен, Айліс і Х'ярд. Десь вони діють окремо один від одного, десь їхні шляхи переплетаються, але саме через їхнє сприйняття буде показуватись світ, в якому є три основні континенти. Саме в цій книзі (є ще перша і планується третя), історія фокусуєтья на двух країнах: Бламанш, який включає в себе сім окремих королівств, з головним королем у Прифії, та Алакійська Імперія, або просто Алакія. Ці дві країни ведуть війну за владу над стратегічно важливим архіпелагом - Флагоськими островами. Війна затяглась і жодна з сторін не хоче відступати, тому і король, і імператор, щоб прискорити вирішення конфлукту, звертаються за поміччу до ордена феантрійців.
Що це за орден. До моменту початку історії в цій книзі, в минулому це були люди - воїни, наділені особливою силою, яку подарувала їм богиня Феантрес для боротьби з істотами набагото сильнішими за людину. Найголовнішим ворогом для людства споконвіку були інакші - безсмертні створіння, що виглядали, як люди, але були іншими. Звідси і назва. Лише феантрійці могли битися з ними на рівних, і тому їх дуже цінували і поважали в усіх країнах світу. Окрім інакших існували і інші істоти. Чудовиська, частина з яких з'явилася в наслідок війн магів. Земля була настільки просякнута неприродніми силами, що вона почала породжувати жахливих, вкрай небезпечних чудовиськ, які винищували поселення за поселенням, і єдиний порятунок прості люди вбачали у феантрійцях.
Однак, близко ста років тому, до початку головних подій у книзі, в інакших змінився король, і він був першим в історії людства, хто наважився заключити мир зі світом людей на умовах того, що інакші займуть територію північних гір, і жодна зі сторін не буде провокувати конфлікти. На додачу інакші пообіцяли допомогти феантрійцям винищити чудовиськ, якщо другі в свою чергу не стануть полювати і вбивати рештки перших. Цей період в історії будуть називати "великим чищенням".
Тоді це здавалось дуже вигідною угодою, і більше ста років її ніхто не порушував. Однак, коли більша частина чудовиськ була винищена, а інакші перестали бути ворогами номер один, орден феантрійців по факту став нікому непотрібним. Поступово люди почали забувати про їх минулі героїчні вчинки і ставитися до них, хто з острахом, а хто зі зневагою.
До сих пір орден ніколи не прймав участі у війнах між людьми, адже це було проти їхнього кодексу. Їхня сила була дана їм не для вбивства, а для захисту людства. Але тепер, коли захищати його майже ні від кого, глави держав пропонують їм змінити рід діяльності, щоб і далі приности хоч якусь користь.
Тож тут постає питання моралі. Х'ярд Клайден як головнокомандувач феантрійського представництва в Прифії не бажає бруднити руки у людській крові. Він не хоче цього ні для кого із своїх підлеглих. Але орден вже не в тому становищі, щоб обирати. Це є конфлікт соціально-політичний.
Даарен фор Клайден, його молодший зведений брат, мріє одного дня зайняти його посаду, не розуміючи її складність. Він самовпевнений, часто грубий, не особливо розумний, але безперечно один з найсильніших воїнів у ордені. Даарен намагається всіма силами доказати, що він гідний очолити орден, і через це він пливе на Мертвий Континент, щоб виконати найскладніше і найвідповідальніше завдання у своєму житті. Знайти жінку, яка є напловину феантрійкою, наполовину інакшою, щоб потім захищати її від таємничих ворогів. Для нього ця подорож стане стимулом для внутрішніх змін. Це є конфлікт внутрішньоособистісний.
Айліс Меленгорд - та сама напівкровка, все життся ховається від тих, хто бажає або вбити її, або використати у власних цяліх. В тому числі її шукає Білий Король (король інакших). Вона важлива по-першу тому, що її батьком був попередній король інакших. По-друге, вона є єдиною у світі напівкровкою, тому нею дуже зацікавлені науковці і маги. Єдине чого вона хоче, це спокою, але світ тягне її в політику і в битви, які трапляються в тому числі через неї. Це є ще один соціально-політичний конфлікт, але всі ці основні герої також проходять через особистісні і внутрішньоособистісні конфлікти.
Тож так, це буде складна книга на багато сторінок (приблизний розрахунок - 600 ст.), адже тут будуть відбуватись дуже багато подій, цікавих діалогів, внутрішних міркувань героїв, описів, в решті решт.
Наразі написаними є 23 глави, але я б сказала, що це лише третина. В будь-якому випадку, я планую зробити з неї цілий всесвіт, в який кожен читач зможе зануритись і повірити в його уснівання.
До читачів-невидимок
Думки вголос, Питання, Потрібна допомога
Будь-ласочка, якщо ви читаєте мою "Епоху відтятих голів", дайте знати, бо мені щось підсказує, що багато хто тихенько читає і не зізнається. Вподобайка або маленький коментар буде мені щастям. Дякую!
https://www.surgebook.com/Ilvastriletska/book/epokha-vidtyatikh-goliv-zakhid-velichi
2
348
Книги
Всі
Вірші
Всі
Крихти
Я крихтами розсиплюсь по твоєму столу.
Уламками від дрону упаду до ніг.
Піщинками триматимусь твого подолу.
І розчинюсь мов цукор у твоїй воді.
Я подихом нічним до тебе завітаю.
Квітковим ароматом увірвусь крізь сон.
Я вранішнім дощем злегка повію.
Й запахну перед цим немов озон.
Я пташкою тобі тужливо заспіваю.
Котячим муркотінням відігрію душу.
Я тріском дерева в каміні нагадаю
Про бабину гіллясту у садочку грушу.
Я на світлинах посміхатимусь тобі щоночі.
Холодною постіллю нагадаю ніжний дотик.
Я під повіками сховаю свої сині очі.
Та вже не чутно буде мої дрібні кроки.
0
0
21
Піно Гріджіо
Ти мені скажеш сумно "Прощавай".
Я зрозумію – це остання мить,
І руку твою мушу відпустить
Та на останок мовити "Бувай".
А далі я беру валізу.
Вже чую про посадку на літак.
Шкода, що все завершиться ось так,
Та змінювати щось уже запізно.
Насправді мені б так хотілось,
Щоб ти мене хоч зараз зупинив,
Бо саме в цю хвилину зрозумів,
Що бути нам разом судилось.
Та ти мовчиш цілком відверто.
І я показую свій документ.
Іще ловлю один момент –
Все сподіваюся на щось уперто.
Сідаю поруч із вікном.
Питаю, чи є Піно Гріджіо,
Бо маю намір в стані відчаю
Провести цей політ з вином.
0
0
24
Thunder
The thunder roars while sky is dark,
Above the endless foaming sea.
The fight of waves, the play of spark,
Cold water washes mountain scree.
A lightning lit the pick of rock,
Denuding gloomy shape of it,
And I can hear the gale’s talk,
While standing still on windy steep.
I stand – assume the awful truth,
Pursuits of all the forces live,
Who punished was for useless sooth,
Or could not real feel achieve.
Around whom this poison’s spilled
From slander cup to disapprove.
Around the rock, so sly and thrilled,
You dance in flame of deadly move?
Oh no! – Keep flying, restless flame!
Keep wistling, bluffing with your wind.
I’m hear, staying calm for blame.
And trembling’s unfamiliar with me.
P. S. Перевод стихотворения Лермонтова "Гроза"
46
9
1286