Я ЗАЗДАЛЕГІДЬ ПОПЕРЕДЖАЮ, В КОГО НАДТО ЧУТЛИВА ДУША НЕ ЧИТАТИ! БУДЕ БОЛЯЧЕ!
Даніелька, 6тирічна дівчинка сиділа на стільці в кімнаті і марно намагалася вирішити приклади... Врешті решт вона зневірилась і почала читати книгу. Раптом двері відчинились, дівчинка кинула книжку в стіл, і в кімнату зайшов батько... Серце крихітки стислося від страху, а в горлі застряг клубок сліз... Тато підійшов до столу, і взяв зошит. Раптом обличчя його перекосилося від люті, і він закричав "ти знову нічого не зробила, сволото!  Я тобі дав цілих 30 хвилин, твою мать, а ти не встигла в них вкластися! Знімай штани!" "таточку, не нада, пожалуста, я більш не буду я за 5 минут все рішу, не треба, будьласочка!" але йому було начхати на її благання... Він взяв ремня... змастив його спиртом...і наказав" знімай штани бистро. "маленька зі сльозами на очах стягнула штанці... Він кинув її на ліжко і розмахнувся. пролунав свист, дівчинка затріпотіла  немов кульбабка, сподіваючись оминути удар, але біль...і  крик безпомічності і беззахисності розірвав тишу в квартирі... Він шмагав її немов осточортілий, вона  несамовито сіпалась і кричала від болю, що розривав її тіло і душу, але ніхто не міг її врятувати і захистити... Ніхто не чув... 🥺🥺🥺😰😰😰 Раптом біля дверей почулися кроки. Тато чи то злякавшись що його викриють, чи то "заїбавшись" слухати крик дитини, взявши за шиворот кинув її на підлогу, і запхнув їй ганчірку в рота. "кричати будеш? Ти ще кричати будеш, тварюка???" вона почала вириватися від жорсткого шматка тканини, кричати було марно, дихати не було чим, повітря не вистачало, дівчинка вже починала задихатися, зі сльозами розпачу розуміючи що її ніхто не захистить, лиш хрипи вилітали з її горла, і вона лиш безпомічно похитала головою... Він вийняв з її рота тряпку, і закричав "сука ти, свинота, ледащо! Я тебе вчу, вчу, падло, а ти за 30 хвилин не можеш 10 прикладів вирішити!!!" він взяв бідолашну Даніельку за кофту, і почав дубасити ногами". Не хочеш значить по хорошому, значить будем по поганому, дибілка!" Волав він,пинаючи ногами її дитяче беззахисне тіло. Вона лиш тихо захрипло  плакала, розуміючи що краще вже не буде...
А мама на роботі...
Нарешті йому набриддло, і він закричав "всьо, свинота! Я завожу таймер на час! Якщо ти не зробиш, знову доведеться взяти вітамін Ер!
   Двері зачинилися, а дівчинка лиш тихо гірко  плакала розмазуючи сльози по личку, і поклавши голову на стіл... І ніхто не міг її захистити... 🥺