Політ до мрії
В поїзді мрії було так прекрасно і затишно , що дівчинка вирішила не спати всю ніч , а милуватися інтер’єром і дивитися у вікно, про що терміново повідомила маму . Мама втомлено подивилася на неї своїми карими, лагідно-прекрасними очима , і сказала
- Сонечко , тобі треба поспати , адже якщо ти не заснеш то завтра в тебе буде боліти голова , і замість того щоб іти до Катрінки , тобі доведеться пролежати цілий день вдома, п’ючи гіркі таблетки.
- Ну добре , я буду спати , але дуже пізно, добре ,матусю?
- Добре , ластівонько
- Ураааа!!! Завтра я побачу принцесу!!! Моя сестричка хороша як принцеса!!!- заспівала дівчинка , і почала дивитись у вікно…
Перед очима пролітали міста і села , багатоповерхівки замінювали маленькі будиночки ,де-не-де було видно людей , корівок , кізочок , конячок , а потім все заміняли поля…поля…поля… Тихий гул потяга заспокоював душу , тиха їзда заколисувала навіваючи на сон ,і крихітка сама незчулась як заснула…
Коли вона прокинулась ,була вже ніч… За вікном пропливала ніч , засвічена ліхтарями , і здавалося що за вікном мерехтіла величезна планета ,з тисячами маленьких сонечок… Постіль була вже застелена, і сон знову охопив дитячі оченята…
Коментарі