Осінь сліз
Світило ясне сонце, і золоті листочки клена тихо летіли на сірі плити асфальту... Даніела і Катрін обійнявшись гуляли по місту, вдихаючи його тремтливі аромати...
-Знаєш, я навіть не уявляю як я жила без тебе... - замріяно зітхнула Даніель
І я не уявляю... - зворушено прошепотіла Катрін...
-А скільки довелося пережити, щоб ось так гуляти під золотим дощем осені...
Так... Це просто жах... - заплакала Даніель.
Виплачся,сонечко, поплач, моя хороша! На щастя все вже в минулому, нам нічого не загрожує! - обійняла дівчину Ріна
По щокам дівчат текли сльози болючих спогадів і щастя... Іх вуста злилися в єдиному поцілунку... І розлучити їх могла хіба що смерть...
-Знаєш, я навіть не уявляю як я жила без тебе... - замріяно зітхнула Даніель
І я не уявляю... - зворушено прошепотіла Катрін...
-А скільки довелося пережити, щоб ось так гуляти під золотим дощем осені...
Так... Це просто жах... - заплакала Даніель.
Виплачся,сонечко, поплач, моя хороша! На щастя все вже в минулому, нам нічого не загрожує! - обійняла дівчину Ріна
По щокам дівчат текли сльози болючих спогадів і щастя... Іх вуста злилися в єдиному поцілунку... І розлучити їх могла хіба що смерть...
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)