Осінь сліз
Біль уроків
Довгожданна радість
Політ до мрії
Щастя з ріжечком ківі
Щастя з ріжечком ківі

Щастя з ріжечкм ківі

Прокинулась Елечка від того що потяг різко зупинився. Було ще темно , але мама лагідно поторсала її за плече .

- Сонечко , прокидайся , ми вже приїхали . Треба поспішати ,бо потяг скоро рушить , і ми не встигнемо до твоєї сестрички.

Дівчинка одразу ж підскочила , і почала одягатися , поспішаючи щоб встигти побачити свою любов , про котру вона мріяла роками…

Нарешті всі були в зборі , і тато , мама й Данелька вийшли з потяга і пішли до найближчого кафе . Впродовж шляху тато надував кульки , які планувалося подарувати Катрінці. Раптом одна кулька луснула, і дівчинка аж скрикнула з переляку. Враз підбігла якась тітонька , почала сварити тата

- Чоловіче!!! Як ви смієте лякати таке сонечко?!!! Дитина вся аж побіліла зо страху!!!

Серце дівчинки здригнулося від того що її хоч хтось захистила , але душа запалала страхом за добру тітоньку… ,,А що як тато її поб’є , як бив маму , коли вона мене захищала??? Що тоді робити , хто ж її врятує, як їй тоді допомогти???,, нажахано думало дівчатко.
Але тато не став ні на кого нападати... Він злякано вжав голову в плечі, і замимрив :
- ні, ні, в нас все добре, ми постараємось більш не лопати при дитині.
Ну дивіться мені! - суворо сказала жіночка, і чеканним кроком попрямувала на підборах  до найближчого магазину.
Тато злісно подивився їй вслід, і вони всі разом попрямували до інтернату.  Світило сонечко , літали пташки і метелики ,і весело виблискували ромашечки на залізних гойдалках...

   -Даніель , сиди з мамою тут , ми з Катрін зараз прийдемо. Шейло , подивись за Даніелею , я піду приведу нашу майбутню доньку . - віддав накази доньці і дружині батько , і пішов кудись вдалину...  Серце Елечки так схвильовано стукотіло від щастя , що ладне було луснути. Її душа радісно тріпотіла , і зворушено тьохкала, омиваючись сльозами радості. ,, це так файно - префайно!!! Найпрекрасніша , найніжніша  фея світу стане моєю сестричкою!!!!,, думала вона , і з надією вдивлялася в обличчя перехожих... Нарешті вона побачила до болю знайому постать  тата , і ледь стримала сльози щастя.

   Разом з татом ішла Вона... Найвитонченіша дівчина на світі... Її очі були сповнені краси і ніжності ,і здавалося  вона не йшла, а летіла не торкаючись землі...

Ой , какая ты красивая! Это ты та самая Даниелька , про которую мне так много рассказывал папа? - здивовано запитала та сама омріяна  Сеструня

- Та що ти , хіба я красива? - засоромлено запитало дівчатко , і міцно, зі всією любов'ю обійняла  сестричку , пригорнувшись до неї всією душею... Потім мама пішла купити їм всім ріжки з ківовим смаком , і вони сиділи так розмовляючи про все на світі годинами...  

© Аніта Еліот,
книга «Крізь сльози до кохання».
Коментарі
Показати всі коментарі (1)