Воїн
А ви все там.. У тому АТО Там, де все наповнено печалі і жалю. Але позвонить мама, І скаже:«Синку, я так тебе люблю» Та плаче мати та і днями, і ночами, Та жде синочка з світлими думками. Коли б вже він приїхав до рідної хати, Рідня стомилась чекати.. Живого та цілого прагнуть побачити. І ось він тут, прийшов зі словами:«ВСЕ! Закінчилась війна! Немає. Ніхто більше не постраждає!» І всі стали посміхатися й радіти, Але не все так просто в нашому світі.. Скоріше б вже кров перестали лить невинну, Хай пожаліють ту дитину, якої батька вбили, Так безжалісно й жорстоко. Всі ми, вся Україна вірить в те, що все нарешті це безглуздя закінчиться якомога швидше, З кожним днем все більше й більше.
2021-02-07 18:45:23
5
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2153
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
856