Какашка
Артём Пировин
(18+)
Красивая дама вдруг нагой оказалась Средь толпы неотёсанных,грязных людей И вдруг закричал некто прям с того зала:"отвернитесь, мужланы,она будет моей!" Но набросилось быдло на милую даму,начало ей свой член сувать промеж грудей Она закричала:"Не трогайте,бросьте,я жената,имею аж трое детей!" Все засмеялись,не видано быдлу, понятие честности средь подобных людей Пытались все вместе присунуть милашке,впихнуть сразу 10 вонючих хуил Не влезли ребята и биться вдруг стали, А милашка взяла и сбежала прям в дверь
2023-03-12 20:09:05
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Тимур Че
шедевр, каких поискать!!!!!
Відповісти
2023-03-12 20:11:44
1
Інші вірші поета
Буль-пук Пуки-пуки
Інші поети
Ki
@forgotten_ones
Lolly Jail
@pain_and_sweetness
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5031
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12469