Я знов вдаряюсь об людей

Ашанія

Я знов вдаряюсь об людей... Та Скільки ж можна довіряти, А потім гнати біль з грудей І в котрий раз допомогати? Від їхніх вчинків свіжі рани, Але замало, треба ще, Щоб брами вогнищем палали, Щоб Вам нашкодити іще. Да й так, щоб квітнули тюльпани У тому місці, де журба; І щоб топили океани, Безодня — то печаль раба. Я знов вдаряюсь об людей... Та їм же ш це не зрозуміти. Поки карають їх дітей, Я все ж продовжую ясніти. Бо є на світі справедливість, За кожен вчинок є ціна І штучна посмішка, звабливість — То купа бруду і лайна.

2022-11-06 21:42:50

8

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

129

26

4479

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

34

8018