Слава нашим пацанам
Слава нашим пацанам, Що життям знов ризикують, Що повітря й сон дарують, Ми довіку винні Вам. Слава нашим пацанам І дівчатам, що на фронті. Ми чекаємо в турботі, Ви лише повірте нам. Ми лишились у хатах Без світлинки, без дровинки, Без води і соломинки, Майже Ви та тільки дах Маєм зараз за житло, Все одно... Лише б свободу, Що не зраджувала б роду. Ось життя, і це воно. Ми б прокляли те лайно, Що назвалось президентом, Стало вічним резидентом Та й ще зникнуло давно. Ми б хотіли та давно Ми вимолювали в Бога Ту, просвітлену дорогу, Щоб знайти скоріш його. Тільки він не чує нас, Кожен карму відпрацює, Кожен відстань замалює. Кожен має той свій час. Хай Ваш час живе завжди, Ви цього лиш забажайте, Потім рідне все згадайте, Хай воно Вас змусить жить.
2022-11-26 17:58:04
9
0
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1498
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10568