Замок із піску
Набігла хвиля на жовтий пісок, Змила шумом твій замок, Хвилю не втримав блиск зірок, Від хвилі він весь промок. Сіла пташка на твоє плече І сказала, що скоро Стане душі твоїй гаряче, Не згоріти б в її покоях. Вкотре замок ти ліпиш для нас, Куполи, вежі, стіни, Та тільки давно вже сплив наш час, Лишились одні руїни. Ти на небі, а я на землі, Не забирай мою радість, Не забувай мою мрію Силу мені дай свою. Будував для двох Замок із піску Та я дурна не знала, ДлЯ двох його замало. Замок із піску Залишиться твоїм На небі й на землі.
2023-03-24 21:22:09
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ашаннiя
дякую, Ольго🙏
Відповісти
2023-03-25 07:33:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3899
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1518