З очей всіх суддів дивляться кати

Ашаннiя

З очей всіх суддів дивляться кати, Їм не властиві милість, співчуття, Вони горять лише одним буттям — Спалити, стерти всі твої мости, Тебе поглибще швидше закопати, Твоє життя на себе приміряти, Зробити винним ще до цього суду, Без краплі честі вмить облити брудом. З очей всіх суддів дивляться кати, Та скільки б не робив того добра, Пошматувати знов тебе пора, В усьому винен ти і тільки ти, Бо так ті судді вирішили зараз, Для них чуже життя - то просто гра, Вони стоять незламно, як гора, Чужая доля дуже добре склалась, Потрібно швидко щастя зруйнувать. Чуже везіння бачити не можуть, Своїм маляткам теж так "допоможуть", Примусять їх катами існувать.

2022-09-30 21:54:37

7

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1804