Федір з тим чоловіком досі стояли над річкою , і Федір розповів йому про висілок , хоча про це було  заборонено говорити .
Отож таємне поселення вже не таке й таємне . Чоловіка того звали Андрієм , він розповів про селище втікачів усім Соколівцям , і вони готувались до бунту .

  По приїзді Томека влаштували свято , але самому паничу було не до того.  Весь час він думав лише про ту дівчину , що так обережно доглядали його троянди . Розпитавши , Томек дізнався , що ту дівчину звали Ганка і що вона була дочкою кріпака і сама була кріпачкою ; що їй було 12 років .
Наступного ранку , вийшовши на ґанок Томек знову уздрів Ганку , вона знову прополювала його клумбу . Її лице було обмазане ґрунтом  , а темнорусяве волосся було сплетене в косу . Очі були вузького розрізу і  блакитні мов океан . Була вона не стільки гарною , а й світлою та променистою , тепло та сонце грало у ній. 
— Добридень . А що це ти в клумбі моїй порпаєшся.— мовив Томек
Ганка встала , випросталась , обтрусила із себе землю і видала зарозумілі  паничу слова :
— Якби не я , ваше преподобіє , то згнили б ваші всі труди давно вже .
— Як тебе звуть ,— вражений її грубою відповіддю мовив Томек.
— Ганкою кличуть , а що вам до того ?
— Ганко , ходи допоможеш мені води набрати ,— вигукнув їй якийсь чоловік , який не мав правої руки
— Чому він без руки ? — запитав Томек
— А то се є ваша вина , паничу. — докірливо відповіла Ганка
— Не може бути такого, мене кілька років тут не було .
— Та як же ? А ,то се ви пане Томеку ? — здивувалася Ганка
— Та я ж . Що зробив мій брат такого , що руку відрізали .
— Обтрусив яблуні.  Яблука попадали та й згнили . А хто ж винен ? Садовник  , а хто ж і ще . І жінку його відшмагали . Ну все , паничу , я піду , бо ж кличуть.
Зачарувала Томека Ганка . Бо трудолюбива була , і хоч зверхньо поводилась , але очі у неї були добрі і за клумбою гляділа .
Отож минали роки , і Томек і Ганка росли . Дівчина ставала все кращою і Томек теж став чудовим  юнаком . Вони були обоє закохані і в літ 17 Ганка дізналась що у них народиться дитина .
Забороненим був цей союз , хоча про нього й ніхто не знав . Ганку все село засоромило . Томек просив благословення у батька на одруження , але той лише відлупцював його .
  Усі селяни змовились проти пана . Повстання готувалося місяць і про нього знала й Ганка .
— Томек , готується війна проти  твого батька , готуйся , чи тікай чим най далі , придумай щось , бо й тебе не пожаліють і вб'ють
— Не бійся , ми втечемо . Я ти й дитина. Усе налагодиться і буде добре . Але ось , тримай
Томек дістав зза пазухи тендітну залізну троянду і кулон , на якому було написано ім'я його матері .
— Якщо все ж доля розлучить нас , то можливо в майбутньому і знайдемось по цим речам .
— Томек ....
— А зараз йди до дому й і вичікуй я  за тобою приїду .
  В день повстання Ганка народила сина , але надто рано і він був дуже слабким . Скляний почали нищити усе на своєму шляху і хтось необачно підпалив Ганкин тин . Він миттю спалахнув . Вогонь перекинувся на хатину і та почала швидко палати . Ганка з дитиною опинилися в великій вогняній пастці з якої вже начебто не було виходу . Ганка не довго роздумувала і почала вибивати дровами вікно.  Все ж таки Ганка і дитина змогли врятуватись , але переляк взяв гору над дівчиною і вона до духу почала втікати . Дорогу до висілку вона знала добре , бо вона все ж кріпосна і про повстання знала . Їй затуманило голову , а перед очима була пелена.
Бігла вона швидше ніж кінь Федора . Вона не їла , не пила . Страх гнав її до соснового лісу і зипинитись вона не могла .
Тим часом Томек спрацював і приїхав на конях із возом до хати , але замість подвір'я Ганки було вже згарище , попіл.  Біль , жар і жах охопили Томека вночі почав серед руїн шукати хоч щось . Як , як так , неможливо . Де ж вони ?
З годину Томек ходив по попелу в горі і сльозах він шукав хоч щось , хоч залізну квітку , що б точно не згоріло , але нічого не було . Селяни вже поверталися з панського маєтку . Замок вони вспопелили  . Через центральний вхід і через чорний йшла Томек селян . В той час пан сидів.в.своєму кабінеті , перевіряв якісь папери . Кшистоф вже спав , бо година була пізня .
Пан почув гул і одразу зрозумів що відбувається . Виходу не було . Тоді він побіг в кімнату щоб взяти троянду і попрощатись з цим світом . Троянди на місці не було . Його кинуло в холодний піт . Він перевернув усе , що було. Він бігав по маєтку в сльозах і гніві . Селяни вже були в маєтку і шукають пана .
Кшистофа забили вже і дібрались до кімнати пана . Андрій відкрив двері і побачив що пан перевертає все  , наче щось шукає . Пан кидається йому в ноги :
— Де , де вона ?!
— Хто ? — грізно відрізав Андрій
— Троянда ...
— Ах ти ж лях проклятий ,— і після цих слів Андрій пробив груди пана ґаблями.