Найкраще , що могло бути у житті кожної людини , це її народження . Коли на світ з'являється нове життя , то все навколо наче перестає існувати . Є лише один вдих ... і крик , крик , що заявляє про себе , про те , що людина уже з'явилася , про те , що вона вже готова змінювати цей світ , долі інших , творити щось нове .
Всі народжуються такими ентузіастами , готовими вершити подвиги . Мало у кого це залишається .  У більшості це бажання зникає одразу з першим словом . Хтось змінюється поступово , з віком , потихеньку поринає в буденність , забуває як це - жити ., стає нерухомою лялькою у руках долі. Та і сама доля згодом сама втрачає інтерес до неї , і змушує людину просто існувати та виконувати свої повсякденні обов'язки .
У декого ця жага до пригод і звершень все ж залишається . Це трапляється не так часто . Ви коли небудь помічали людей , які весь щас біжать із всієї сили проти вітру буденості , які будь що намагаються радіти , шукають позитив у найгіршому і дивним чином , вони таки його знаходять . Ці люди постійно за щось беруться , якщо в них щось не виходить , вони все руйнують і знову роблять.  Їхня присутність це вже вибух атомної бомби позитиву , вони ніколи не дадуть тобі сумувати .
Але ще я вважаю що можна відокремити ще два типи : лицеміри , та замкнені . Такі люди ведуть подвійне життя .
Лицеміри можуть здаватися дуже позитивними і радісними людьми.
з середини ж вони гнилі. 
Замкнені або замкнуті  навпаки ніколи не демонструють себе . Вони тихі та спокійні , неговіркі , завжди поринуті в себе.  Такі люди рідко висловлюють свої думки , неемоціїні їхнє лице завжди спокійне або серйозне . Замкнутих тяжко вразити якимось жартом , чи цікавою історією.  Можливо тому з замкненими рідко хто спілкується , або дружить . Для таких людей другом виступають вони самі . Самі дають собі поради , обіцянки ( а обіцянки які даєш сам собі майже завжди виконуєш , тому цих людей можна назвати вірними ) .
  Мало хто знає , що відбувається всередині таких людей . Та вони ж вирують ідеями та захопленнями. В них стільки різних думок , натхнень , талантів , бажань чогось досягти . Вони б раді все це подарувати світу , але цього не роблять . Причина проста . Комплекси . Світ , якому замкнений хоче виплеснути себе зацькував його , він забрав у нього почуття сильної особистості , впевненість у собі , доброту , яка ще все ж таки залишилась всередині замкнутого . Людство саме позбувається геніальних людей , принижуючи їх , ганьбою , забирає право голосу та почуття гідності . Саме через це замкнені є замкнені . Я не говорю зараз про тих замкнених , які через приниження почали гнити з середини . Я говорю про тих я , які все ж не такі безнадіїні , головне , щоб на кожного такого замкнутого був один позитивний , який би вилікував його . Нажаль зараз таких людей рідко знайти.  Як і колись , можливо двісті років тому , може й пізніше , може й раніше . Та хто його зна - давно було це . Погано люди жили , але й шукали щастя хоч у чомусь .
Прості люди знаходили щастя в своїх тісних хатах , сім'ї та дітях . А дітей було тоді багато , не всі звісно виживали , або дорживали свого віку .  Втрата дитини була страшною звісткою в родині.  Матері , яка виносила під серцем своє маля , гріла його своїм теплом , уявляла , як вона вже буде його колисати , доглядати за ним , як воно коли виросте , то буде їй допомагати любити та поважати , втратити дитину , це був страшний удар . Серце розривалось на друзки , не хотілося жити . Але в ті часи , без правильної медицини втрата дитини була вже трохи звичною , але в сім'ї було горе , коли дитина померала , ще було погано це тим , що люди різне говорили про такі бездітні сім'ї. Вважали , з вони пов'язані з дияволом , бо якщо Бог не давав дітей , то це не могло бути просто так , це означає , що люди згрішили тяжко . А люди тоді побожні були в церкву по неділі ходили , молились багато . Бідно люди жили, і не надіялись ні на кого окрім Бога