نجم متوهج

آرتِمس

كنجم متوهج انتهى عمره فانطفأ تهاوى على نفسه ليصبح ثقبًا اسود يبتلع كل شيء ولا يشعر بشيء سوا الفراغ.. استمر بسحب كل المشاعر داخلي ولا اشعر سوا بالفراغ اراني اتخبط يمينًا ويسارًا ولا اقوى على الاستقامة اجر اثقال افكاري فوق كاهلي ولا اجد من يحملها عني ألملمُ بقايا جروحي ونُدبي فلا يوجد من يشفيها اغدو جثة حية ميتة تجر نفسها قِسرا نجمة انطفأت ولا شيء ليعيد وهجها لا شيء يعيد سطوعها .. مثقلة من افكار لا تكف عن نقر رأسي تصنع حفلة صاخبة لتتراقص الكلمات والحروف بهمجية فلا اجد ملامح لها تتصارع الافكار بصخب بينما وصلت ذروتها من نشوة الضياع تبهت ملامحها وتبهت مع صهباء افكاري ،تتراقص في فراغ سرمدي تشرب دون توقف وترقص حتى تنهك ، لن يوقفها حتى الموت كزهرة جفت من العطش لن تُروى من شلال ماءٍ تُسقى منه

2020-07-23 21:16:55

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Mati Mati

فخممممممم😳😳😳😳😳😳💖💖💖💖💖💖💖💖💖

Відповісти

2020-07-23 21:20:51

1

آرتِمس

@Mati Mati 😍⁦❤️⁩⁦❤️⁩ تسلميلي

Відповісти

2020-07-23 21:22:42

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11994

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6139