انتحار

Aya Joy

تلك الطريق الخالية المليئة بالاشجار العاتية تمشي فيها امرأة باكية قدماها حافية ترى اوراق الخريف و لا تسمع من الاشجار سوى الحفيف فجأة تسقط دموعها قهرا على هروبها من بيت اهلها سرا كان الوقت آنذاك فجرا لا تسمع فيه كلاما جهرا تذكرت حبيبها و سبب هروبها وعوده الكاذبة جعلتها تتبعه لتعود خائبة كانت تظنه من الشجعان لتدرك بعد وقت من الطغيان انه لم يكن سوى من الجرذان رماها بدون ان يرحمها بعد ان اغتصب جسدها مشت و هي تبكي لتقول فجأة "هذا يكفي" امسكت بالسكين و قطعت تلك الشرايين لتختفي لابد الآبدين

2018-09-02 01:30:12

5

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Aya Joy

@شفق الا قلبك حياتي

Відповісти

2018-09-02 01:38:08

1

شفق

@Aya Joy ههههههههه فديت قلبك حبيبتي

Відповісти

2018-09-02 01:38:32

Подобається

Aya Joy

@شفق ♥

Відповісти

2018-09-02 01:40:00

Подобається

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

44

3

841

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1320