عوي الذئاب
Ayor Aras
الا يا نفسي لا تهوي فإن هواك عذابُ ولا حاجة لي لحبٍ بعده خذلانُ لا تحدثي جرحا بالكاد الزمان كواهُ و رغم كيه فقد بدت للعيان دماؤهُ الا يانفسي لا تتطربي بعوي الذئاب و ان بدا لك عشق الغرم كلامُ لا تثق بكل من حسب نفسه قيسى و انت لن تكوني يوما له ليلى قد كان يوما ما لك حبيباً وما اهداك غير هجراناً و الما اما زال للوجدان خفقا بعد هوان اما زال الحب ساريا بعد خوان لك الله يا نفسي و ما اشقاك سُحب فوق الأفق تغشاك هي روحي التي ضاقت ذرعا من حكمك الطاغي و كذا الجسد في اوصاله اوجاعي
2018-09-02 06:57:24
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sham Am
قصيدة جميلة جدا عجزت كلامتي عن وصفها 😳💜💜
Відповісти
2018-09-02 07:56:22
1
Ayor Aras
@ Sham Am شكرا هذا من حسن ذوقك ❤❤
Відповісти
2018-09-02 08:59:25
1
Інші категорії
Вірші до свят Для дітей Радісні вірші Для підлітків Поеми Соціальні
Інші поети
Fatima Arif
@FA_Arif
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
15656
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10903