Він
Оповитий горем болю Він лежав , насупив брови Тихо мріяв... Мріяв він про кращу долю Долю сильного , незламного Незнаного жахів життя Він лежав в калюжі крові А кров була на смак гірка Вона стікала по губах По венах бігла беззупину Йому здалось вона була Але була в його уяві... Від незнання життя і сутності людини Забувши про безглуздя книги книг Він став молитися до бога Та бог мовчав . І Він притих... Текла сльоза і нестерпна біль Прониклась Його тілом Немов ножем різала шкіру Порізи сіллю засипа Сльоза текла...
2020-04-17 22:43:37
6
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3993
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9656