Перстень
Коли Форлі виповнилося десять років, він отримав перстень від батьків. Занадто дешевий на його думку: то було тонке срібне кільце навіть без надпису чи візерунку. Тато був багатим землевласником, а його леді-мати у далекій рідні із королем цих земель, тому подарунок, що вони йому зробили, здавався мізерним, настільки нікчемним, що Форлі довго думав, ніби над ним зло пожартували. Він недбало тримав перстень у своїй малій долоні, без інтересу розглядаючи пляму на круглій поверхні, що була його відображенням, і думав, чи справді батьки його люблять?
Йому було дванадцять, коли батьки вирішили найняти диліжанс, щоб доїхати додому назад у сімейний маєток. Ніччю мало хто був згоден брати пасажирів, але у батька завжди були гроші у кишені. Вони їхали у тиші, і Форлі навіть дозволив собі заснути.
Як тільки вони стали підійматися, дорога почала звиватися отруйною змією. Екіпаж скакав по каменям і круто нахилявся на поворотах. Врешті решт Форлі прокинувся, і зрозумів, що вони занадто швидко їдуть.
Він не став нічого питати, або просто не встиг. Десь зі скрипом впало дерево, і коні заіржали, наче різані. Диліжанс зупинився, разом з ним вискочили і батьки зі своїм сином. Навкруги все палало, і через яскраві язики полум’я виднілися чорні фігури людей у капелюхах.
Що було далі, він майже не пам’ятав. Пролунав якийсь гучний звук, наче короткий вибух. Батько Форлі впав перед його ногами. Мати випустила його малі плечі і ніби щезла у темряві. Він стояв непорушно, дивлячись вперед на темну постать чоловіка, що йшов до нього.
Потім була довга дорога лісами. Хлопчисько сидів із зв’язаними руками у возі, пропахшим спиртом, а в долонях тримав просте, тонке, срібне кільце. Єдине, що не захотіли брати злодії.
Йому було дванадцять, коли батьки вирішили найняти диліжанс, щоб доїхати додому назад у сімейний маєток. Ніччю мало хто був згоден брати пасажирів, але у батька завжди були гроші у кишені. Вони їхали у тиші, і Форлі навіть дозволив собі заснути.
Як тільки вони стали підійматися, дорога почала звиватися отруйною змією. Екіпаж скакав по каменям і круто нахилявся на поворотах. Врешті решт Форлі прокинувся, і зрозумів, що вони занадто швидко їдуть.
Він не став нічого питати, або просто не встиг. Десь зі скрипом впало дерево, і коні заіржали, наче різані. Диліжанс зупинився, разом з ним вискочили і батьки зі своїм сином. Навкруги все палало, і через яскраві язики полум’я виднілися чорні фігури людей у капелюхах.
Що було далі, він майже не пам’ятав. Пролунав якийсь гучний звук, наче короткий вибух. Батько Форлі впав перед його ногами. Мати випустила його малі плечі і ніби щезла у темряві. Він стояв непорушно, дивлячись вперед на темну постать чоловіка, що йшов до нього.
Потім була довга дорога лісами. Хлопчисько сидів із зв’язаними руками у возі, пропахшим спиртом, а в долонях тримав просте, тонке, срібне кільце. Єдине, що не захотіли брати злодії.
Коментарі