Ханна повернулася додому втомлена, але щаслива. Вона зазирнула до батьків, зустрілася з друзями, розпакувала валізу і заснула. В понеділок вона повернулася на роботу. В її роботі не було нічого цікавого – Ханна була звичайним офісним працівником, секретаркою. Відповідати на телефонні дзвінки, друкувати документи, робити копії та каву, все таке.

А коробочка з кубиками лежала у неї в кишені. Вона не планувала використовувати їх в офісі, але просто тримати їх у руках і час від часу споглядати на них було чомусь приємно та заспокійливо.

Ханна знову дістала їх під час обідньої перерви на офісній кухні. За стіл підсіли ще кілька колег, побалакати. Кубики спали їм на очі.

"Секс-кубики?" – хихикнув один з них.

"Авжеж. Екзотичний сувенір, – відповіла Ханна. – Я купила їх в Єгипті".

"Можна подивитися?"

Ханна неохоче віддала. Їй не хотілось привертати увагу, але, мабуть, було вже запізно. Її колега, симпатична руда дівчина на ім'я Сара, оглянула кубики, погортала буклет і посміхнулася.

"У мене вдома є схожий комплект, але твої набагато кращі! Справжній витвір мистецтва, і варіанти так детально продумані..."

Ханна почервоніла. "То ти граєш у такі кубики?"

"Ну так, з моїм хлопцем... подеколи з дівчатами, коли ми напиваємося і дуріємо на вечірках... Хочеш спробувати?"

Ханна завагалася. Їй хотілось заховати кубики і піти, але вона чомусь залишилася.

"Може, пізніше, на дівичнику... Або, принаймні, коли ми матимемо більше часу і менше свідків".

Люди за столом розсміялися. Сара кивнула.

"Гаразд. Вважай, що ти заброньована на наступну вечірку! Але я хочу спробувати зараз. Лише раз, щоб відчути їх... Можна?"

Ханну затопила дивна нехіть, ніби кубики були лише її особистою власністю, але вона переборола ту дурню і кивнула.

"Без проблем, бери. А що ти зробиш, якщо вони попросять тебе зробити щось... незручне?"

Сара знизала плечима.

"Та попустися! Це ж лише гра, ми не зобов'язані виконувати кожну вказівку".

І вона недбало кинула кубики.

Всі за столом зацікавлено вдивились у результат.

"Стриптиз..." – вимовила вголос Ханна, дивлячись на перший кубик.

Сара почервоніла. Всі з нетерпінням чекали. На другому кубику було...

"...На вечірці! З п'ятьма або більше глядачами!"- Ханна закінчила читати кубики.

Сара на мить завмерла.

"Ну, – сказав хтось. – У нас тут набагато більше, ніж п'ять глядачів, і обідню перерву можна вважати вечіркою..."

Сара криво посміхнулася, а потім хихикнула.

"Ну гаразд! Тільки швиденько... І нікому не кажіть!"

Всі зааплодували. Ханна не могла повірити своїм очам. Сара підвелася і стала посеред кухні. Вона роздягалася – повільно, але без пауз, знімаючи блузку, юбку і бюстгальтер, залишивши тільки трусики і туфлі на високих підборах. Тіло її було чарівним – гладенька бліда шкіра, вкрита веснянками, невеликі, але пружні груди з твердими рожевими сосками, стрункі ноги... Вона зробила кілька танцювальних рухів, обертаючись, рухаючи стегнами, проводячи пальцями по своїх вигинах, облизуючи губи... Врешті вона стягнула з себе трусики і відкинула їх геть.

Люди на кухні ахнули.

"Оооо..."

"Вау..."

"Сара, ти просто королева!"

Сара зробила ще кілька кроків, потужно червоніючи, потім помахала їм рукою і швиденько почала вдягатися.

"Круто! – сказала Ханна, коли Сара повернулася до столу. – Я тобі заздрю! Ти така смілива, така вільна!.."

Сара посміхнулася.

"Це взагалі-то не важко. Насправді я робила й безсоромніші речі на вечірках зі своїми друзями... То приєднаєшся до нас наступного разу?"

Ханна кивнула.

"Гаразд. Наступного разу. Я принесу кубики".

"Домовилися!"

Сара подивилася на годинник. "Що ж, за п'ять хвилин знов на роботу... Побачимося пізніше".