ذكريات الصف الاول الابتدائي
قبل حوالي 13 سنة اجتمعة في مدرسة للفتيات الابتدائية مجموعة من الطفلات الواتي كانن يرن المجتمع لاول مرة في بدايتهن الصف الاول ، كنت من ذالك الصف الصغير الذي يتكون من 30 طفلة كحد اقصى يشاركن اللعب والحب والدروس ويبدين بتكوين الصداقات كنت من الاطفال الاشقياء الذين يفرغون غضبهم المتراكم بسبب العنف الاسري الذي يحدث في المنزل بسبب الاهل كانت عائلتي الوحيدة في وقتها في سنة 2008 هي حقيبتي الصغيرة ومقعدي المدرسي ، احببة بشدة المدرسة لكن كنت اشعر بتنمر الجميع لاني من عائلة فقيرة واتي وعلى وجهي كدمات وبسبب الخوف الذي تولد عندي من الاخرين كنت اجلس خلف المدرسة هروبا من الجميع لكي ارسم في دفتري الصغير الذي كان عبارة عن دفتر عادي ارسم بقلم صغير كوني اشعر بلوحدة والعزلة كنت احضر اصدقائي الخيالين معي ليلعبوا معي في حديقة المدرسة القديمة حيث حذرنا الاف المرات لابتعد عن ذالك المكان المخيف لكن كان كجنة لي جنة متمثلة بحديقة صغيرة مدمرةومبنى مهجور قديم يشبه الحمامات كمية التنمر الذي حصلة عليه من عائلتي والمعلمات والطالبات ولد عندي نوع من التمرد والغضب جعلني اكون كارهة للصداقة وجودي مع طالبات كان ارحم من حبسي في الصف وحدي كنت اخر من ياتي للمدرسة واخر من يخرج منها لكي لا احيي الطالبات او اتي مبكرا لاشاهد عائلتي كنت اكره العطل جدا لانها كانت تبعدني عن جنتي احد الايام وجدة فتاتين توائم احببتهما بصدق شديد كانتا اعز ما املك وكانتا كتميمة للحظ اصبح عندي ثلاثة ثم تربعة ثم خمسة صديقات وكنت الفتيات المطيعة التي تنفذ ما يقولن لكي لا اشعر بوحشة الوحدة لكن اتضح عندي مع الوقت انهم كانوا مجرد فتيات يستغلن وحدتي لصالحن لا اعرف كيف ناديتهم بصديقاتي سوسن وزينب التوائم ربما لعبنا واعتبرتهم صديقاتي العزيزات مع اني انفصلت عنهما في مرحلة ما لكنني الى الان وانا اشتاق لهما، اما سرور وذكراء كانن عبارة عن فتيات مستغلات لدجة غير محدودة مع اني لم احزن ذالك الحزن على الابتعاد عنهما لكنني لم اعتبرهما كصديقتين حقيقيتين اما الخامسة كانت مجرد ذكرى قديمة لفتبات محطمة تدعى زهراء اعتقد اني كرهت تلك الفكرة اني تخليت عن الوحدة بينما الوحدة لم تتخلص مني استمر تنمر الطالبات ولم تدافع اي صديقة عني مثل ماكنت ادافع عنهم لم تهدني هدية من صديقاتي مثل ما كنت اهديهم لم اسمع كلمة عطف او شكر او مواسات منهم بينما كنت اقدر كل يوم وكل لحظة مع ان الزمن مر لكن الامر لا يستحق مر وقت طويل لكنني لم انسهم
2021-06-05 06:23:07
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Black flower
أنا حقا لا أعرف كمية تأثير هذا عقلبك الصغير ولكن أتمنى منكِ فقط أن تتجاهلي لأنني أنا أيضا كنتُ مطيعة ويتم استغلالي حتى الآن لهذا لم أعد أحب الاختلاط بهم ولكن ما زالت لدي صديقة لم نلتقي لسبب ما لا أحب الاجازات أيضا أحب الذهاب للمدرسة لأنها مهربي الوحيد.. ولكن الفقر ليس عيباً انا والجميع فقراء حتى الأغنياء كل شخص فقير لسبب ما ليس الفقر دوماً فُقر المال.. معكم فقيرة المال والثقة. فقط دوما أحثّ نفسي على التجاهل فقط التجاهل التغافل والتطنيش. ودوما أحثّ الجميع على التجاهل. "تغافلي لتعيشي" أشعر نفسي كتبت تقرير 😁 ولكنها نصيحة طويلة 👀 ً
Відповісти
2021-06-05 12:55:50
1
عاشق الصعاب
🌹🌹🌹🌹🌹
Відповісти
2021-06-08 14:18:48
1
B bk
@Black flower نصيحة لطيفة كنت ساستعملها قبل سنوات لو كنت اعرف الامر لكن الان انا متاكدة ان لا شي سيوثر بي حتى ذكريات ماضي قديم
Відповісти
2021-06-20 18:22:31
1
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1737
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6300