Розділ 8
Келих який був у руці Вікторії, від цієї новини, дівчина вщент змішала скло та шампанське у свої руці, краплі крові не змусили себе чекати, і стали стікати по руці. Діма вхопив серветки зі столу та швидко став зупиняти крові.
Дм: - Торі, подивись на мене, ти як??? Віка, будь ласка, ти як?
В: - Я…Просто… Нормально…Йду…Мені час…
Д: - Ти куди сама, чекай ми їдемо з тобою.
Дм: - Дівчата я її відвезу не хвилюйтеся, Дашо все буде добре.
О: - Діма, тільки ніде не лишай її саму, у її сам бачиш який стан.
Дм: - Звісно Олю, дівчата все буде гаразд, ми йдемо.
Дорогою додому Дмитро заїхав у аптеку, узяв усе необхідне щоб обробити рану Вікторії. Хлопець навчався на лікаря, тому розумів що необхідно робити.
Дм: - Ну ти як, ось вода є випий таблетку, вона знеболить і рука буде не так боліти.
В: - Вона не болить, все гаразд, таблетка не допоможе, - після цих слів Віка стала плакати.
Дм: - Торі, будь ласка, послухай мене, тобі це зараз необхідно, я розумію стан твого організму, але будь ласка.
Віка взяла таблетку та випила. Після чого Діма її обійняв і вони так довго просиділи.
В: - Вибач. Будь ласка, і дякую тобі за все, ти дуже мені допоміг. Рука дійсно не так болить.
Дм: - Немає за що дякувати, а сама ти як себе почуваєш?
В: - Краще…Хоча якщо чесно ніби із середини вирвали усе що можна було, і сказали існуй далі як хочеш.
Діма знову обійняв Віку.
Дм: - Так шановна, значить будемо повертати усе на місце, і обов’язково на сталеві кріплення, щоб більше ніхто нічого не міг забрати.
В: - Ахаха, дякую тобі, я вже піду.
Дм: - Ти посміхнулася і це тішить. Тримай ці таблетки, прийме зранку якщо рука буде боліти. А зараз добраніч, хороших снів, і головне, прошу тебе, прийшовши додому відразу лягай спати, тобі це необхідно в даний момент.
В: - Нічого не обіцяю, бувай.
Цілу ніч Вікторія проплакала у себе в кімнаті, згадуючи кожен момент, кожен дотик коли вони були разом із Андрієм.
Дм: - Торі, подивись на мене, ти як??? Віка, будь ласка, ти як?
В: - Я…Просто… Нормально…Йду…Мені час…
Д: - Ти куди сама, чекай ми їдемо з тобою.
Дм: - Дівчата я її відвезу не хвилюйтеся, Дашо все буде добре.
О: - Діма, тільки ніде не лишай її саму, у її сам бачиш який стан.
Дм: - Звісно Олю, дівчата все буде гаразд, ми йдемо.
Дорогою додому Дмитро заїхав у аптеку, узяв усе необхідне щоб обробити рану Вікторії. Хлопець навчався на лікаря, тому розумів що необхідно робити.
Дм: - Ну ти як, ось вода є випий таблетку, вона знеболить і рука буде не так боліти.
В: - Вона не болить, все гаразд, таблетка не допоможе, - після цих слів Віка стала плакати.
Дм: - Торі, будь ласка, послухай мене, тобі це зараз необхідно, я розумію стан твого організму, але будь ласка.
Віка взяла таблетку та випила. Після чого Діма її обійняв і вони так довго просиділи.
В: - Вибач. Будь ласка, і дякую тобі за все, ти дуже мені допоміг. Рука дійсно не так болить.
Дм: - Немає за що дякувати, а сама ти як себе почуваєш?
В: - Краще…Хоча якщо чесно ніби із середини вирвали усе що можна було, і сказали існуй далі як хочеш.
Діма знову обійняв Віку.
Дм: - Так шановна, значить будемо повертати усе на місце, і обов’язково на сталеві кріплення, щоб більше ніхто нічого не міг забрати.
В: - Ахаха, дякую тобі, я вже піду.
Дм: - Ти посміхнулася і це тішить. Тримай ці таблетки, прийме зранку якщо рука буде боліти. А зараз добраніч, хороших снів, і головне, прошу тебе, прийшовши додому відразу лягай спати, тобі це необхідно в даний момент.
В: - Нічого не обіцяю, бувай.
Цілу ніч Вікторія проплакала у себе в кімнаті, згадуючи кожен момент, кожен дотик коли вони були разом із Андрієм.
Коментарі