Ближче до ранку Вікторії все ж таки вдалося заснути. Прокинулася вона від ниючого болю в руці. Поглянувши на приліжковий столик, посміхнулася, побачивши таблетки, але тут же засумувала згадавши події вчорашнього вечора. Хтось постукав у кімнату, Віка зрозуміла, що вигляд має не дуже, тому заховавшись повністю під плед, лежала безшумно.
- Доброго ранку, спляча красуня, час прокидатися, зовсім скоро сніданок, -  промовила хатня робітниця, зайшовши в кімнату до дівчини, та побачила, що та спить. - Дівчинко моя, прокидайся, сніданок холоне. Торі. – вона підійшла до ліжка, підняла плед і побачила заплакану дівчину. - Сонечко моє, це що таке, що трапилося? Хто посмів образити мою красуню?
- Як же я за тобою скучила, - дівчина обійняла жінку.
- І я за тобою, та все ж що трапилося? Через що ти плакала, напевне усю ніч.
Вікторія розповіла Тетяні Миколаївні події минувшого вечора. Жінка була здивована вчинком Андрія, але налаштовувала Вікторію спочатку розібратися в усьому.
- Торі, я тебе розумію, але ти маєш бути сильною, і не лити сльози через хлопців. Сліз моєї красуньки ніхто не вартий.
- Миколаївна, як мені далі бути? Що робити? Як жити? Він був для мене усім, йому я довіряла, та завжди покладалася, кожну обіцянку, кожне моє прохання було втілено в реальність, і ось все… Кінець усьому, невже так легко зраджувати людей, йти нічого не пояснивши ?!
- Розумієш дівчинко, цей світ жорстокий, він принесе ще тобі багато сюрпризів, і навіть не дуже приємних. Але ти повинна розуміти, що кожен такий подарунок долі робитиме тебе або щасливішою, або ж сильнішою та стійкішою до життя в цьому світі. Жити як раніше не вийде, а от краще і без нього тільки з твоєї ініціативи.
- Це дуже тяжко, я не можу я щохвилини думаю про нього, про те все що було…,- це все що дівчина змогла вимовити, і поринула у обійми жінки.
- Торі, якби я не було у твоєму віці сильною, то не сиділа б зараз ось тут і не розмовляла із тобою. Богдан був для мене усім, сенс життя що тут ще скажеш, ми планували весілля багато діток, і щасливе життя до смерті. Але як ти розумієш не все у нас виходить так як ми плануємо. Батьки Богдана були проти мене, вони мали кращу кандидатуру для його. Хто я така проста дівчинка, яка тоді була без нормальної спеціальності, сама нікому не потрібна. Вони тиснули на нього і таки домоглися свого, він одружився із Оксаною, а я лишилася зовсім сама. І не було у мене тоді ось такої Миколаївни, яка могла б допомогти та підказати, що робити. Я мусила сам збирати себе на місце, стояти за себе, бути сильною і не здатися. Якби тоді я себе не переборола, мене б уже не було тут поряд з тобою. Розумієш про що я? – запитала жінка підсумувавши все сказане.
- Ти моя найкраща, я завжди поряд, ти просто тоді знала що буде ось така дівчинка якій ти будеш необхідна як повітря, яка не обійдеться без твого сніданку, обіймів та розмов. Я розумію тебе, і тому не дивлячись на все, я буду тільки сильнішою, тільки кращою. – мовила Віка із підтримкою в очах, адже вона знала як для жінки це важливо.
- Ось так, тепер впізнаю свою бойову дівчинку яка здолає всіх і все. Тільки от що мене ще цікавить, хто цей Дмитро?
-  Ахахаха, ну ти була б не ти, якби не поцікавилася цим. Це друг дівчат та Андрія, - дівчина посмутніла згадавши це ім’я.
- Так, так, зрозуміла, дуже хороший хлопець, потурбувався про тебе. Передавай дякую від мене, можливо колись познайомиш.
- Ну Миколаївна, я йду до ванної і на сніданок, він холоне хтось казав.
- За нашими розмовами він вже охолов, та і час вже для другого сніданку більше підійде. Засиділися ми із тобою красунька. Тому біжу робити справи, а ти завершуй ранкові процедури та приходь будемо тебе годувати.
- Дякую тобі, люблю безмежно,- дівчина обійняла хатню робітницю.
- Ой все все, я тебе обожнюю, і чекаю.
Прийнявши ванну, переодягнувшись та привівши себе до порядку, Вікторія спустилася до кухні. Поснідавши вона пішла займатися навчанням. Ввечері Дмитро поцікавився про самопочуття Вікторії, за розмовами вони провели доволі багато часу, аж доки тато не прийшов кликати Торі на вечерю.
- Так тату, уже йду. – відповіла Віка на запрошення батька на вечерю. – Тато кличе вечеряти. Діма, дякую тобі за все, з тебе точно вийде хороший лікар, ти вмієш лікувати і фізично, і морально. Бувай.
- І тобі дякую, що не відмовила у розмові. Іди вечеряй та набирайся сил. Добраніч, - щиро побажав хлопець.
Повечерявши Віка повернулася до кімнати, та вирішила лягти спати раніше, адже взавтра початок нового тижня, і потрібно виспатися. Але заснула вона тільки опівночі, так як дуже довго думала про Дмитра, та усю ситуацію що складається.