Пики, патики, крики

Богдан Дубильовський

Пики, патики, крики Булькання, свист і шепіт Стояти, вити, гарчати Кров’ю, мовчки до завтра Згарища, дим і попіл В’ється кудись угору. Асфальт заятрився, рани… Ніким прийти до тями *** Крок за кроком Рука за рукою Подих у подих Я за журбою Меч за мечем Стріла за стрілою Лава за лавою Ти за стіною Краплею в камінь Вниз головою Дефект за дефектом Рильце в пушку. ** Ти не стогни і я не зворохобюсь Лиш простягни і я уже в ногах Порух плеча – і я уже на тобі Скручую в’язи, краплі на губах. *** Вихором нечистої сили Пронісся повз поповз Хитаючись зопалу вбоки Упродовж скрипіння повітря Крізь мовчу страшну запопалу Чіткі понадгризані кроки

2019-08-07 19:21:08

10

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11682

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2113