Так сложно очень

breeze_

За что ты так со мной, скажи? Это ведь больно, ты пойми. Я жду всегда и постоянно. Но наплевать, тебе неважно. Не нужно слов красивых мне. Скажи, что любишь сильно и, От этого я буду вечность мило, Ходить со счастливою улыбкой. Но всё не так, зачем же просто? Тебе ведь сложно быть со мною. Всё ссоры, всё обиды или драки? Лучше постоять в сторонке мрака. Я же люблю так нереально, И не могу без понимания. Стараюсь я найти тихонько, Ключи души твоей холодной.

2018-05-22 10:52:19

Інші категорії

Соціальні Вірші в прозі Гумористичні Ода Для підлітків Історичні

Інші поети

Панк

@Juli_Punk

Семіраміс

@stets

NOURCHEN LEE

@_Nourchen

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3570

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12473