Мене вже там нема
Cara Ebon
Як пахне... Листя на могилі. Здійнявся вітер коло цвинтаря. Не маю права мріяти Коли мене вже там нема. Стоявши коло цвинтаря, Була я мов німа, Бо думала що то не я. І знов здійнявся вітер, І листя на могилі, ховали самовбивць ім'я. Я так хотіла мріяти, і жити, Та то була не я, То сила, зламна і страшна. Та Бог не виправдовує моє ім'я.
2020-01-27 14:59:34
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Cara Ebon
@Олександр Гусейнов , я взагалі перший раз пишу на таку тематику. І це мій другий вірш.
Відповісти
2020-01-27 20:00:44
1
Cara Ebon
@Олександр Гусейнов ,дякую . Мені приємно.
Відповісти
2020-01-27 20:00:59
1
Олександр Гусейнов
@Cara Ebon Будь ласка) Продовжуй писати😎
Відповісти
2020-01-27 20:01:45
1
Інші категорії
Сумні вірші Соціальні Вірші в прозі Ода Радісні вірші Пейзажні
Інші поети
Luna
@Moon_Luna_
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6807
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2354