•Ніч з неділі на понеділок•
Ця ніч не була вийнятком для мене. Рівно о десятій я мала зустрітися з своїми трьома друзями. Нед - 19літній хлопець, який три роки тому переїхав до нас з Флориди. Віктор - 17 років. Колись був ботаном, але потім в нього померла мати і щось у ньому переломалося. Коротше, так він і попав до нас у компанію. Ну і Алекс. До речі, він мій хлопець. Хаха, ніколи не забуду нашу з ним першу зустріч три роки тому. Мені тоді ще було 13. Коротко кажучи, була малявкою. Ну що поробиш...
У той день все було якось не так. Мама тоді поїхала з татом у відпуску. Чомусь я думала, що поїду з ними. Але мене обламали і відправили у табір. Через це, я на них ще дулася дві неділі. Ну і якось так вийшло, що там я познайомилася зі своїм майбутнім хлопцем. Батьки залишили мене у таборі на дві зміни, за що я їм потім не подарувала. Мабуть через те стала пацанкою. Вночі почала тікати з дому. Але ми відійшли від теми. Так от. Виявилося, що Алекса теж залишили на дві зміни. Щоб ви знали, одна зміна - це чотири неділі. Ну якось так ми з ним шість неділь були друзями, хоч хлопець до того не раз освідчувався мені у коханні. Коротше, на сьомій неділі, я сама закохалася і ми почали зустрічатися. По табору гуляли за руки, цілувалися, обіймалися. Хороші були часи... Хоча зараз нічого не змінилося, крім того, що я стала дорослою та й він теж. Тоді Алексу було всього 15. Прошло три роки - йому вже 18, а мені 16. Згодом виявилося, що він має свою тусовку. Коли мені виповнилось 15, я почала разом тікати з Алексом уночі на вечірки. На одній з таких, мене майже не зґвалтували. Причому один з його друзів. Але добре, що Алекс нагодився вчасно. Наступного дня зранку, я дізналася що того хлопця сильно побили, майже до смерті. Алекс мені так і не сказав, чи він побив, чи хтось інший. Але чомусь мені здається, що то був саме мій хлопець. Та все одно, цей випадок мене навчив, що не треба було туди одягати занадто коротку сукню. Але цієї ночі я нарешті дізналася з ким зустрічаюся.
У цю ніч ми мали зустрітись біля міської ради. Я одягнула чорні легінси, білий топ, легку чорну куртку і снікерси. У домовленому місті ми зустрілися.
- Хай, Джуді! А ми думали, що ти злякалася прийти. - підколов Нед.
- Не твоє діло. - відрізала я.
- А, я зрозумів! Нагадай, як звати твого коханця? - підлив масла у вогонь Віктор.
- Так, відчепіться від Джуді. Ви ж, мені здається, добре знаєте, що я можу з вами зробити. Чи не так?- спокійно промовив Алекс. Хлопці миттю замовкли.
- Куди сьогодні гульнем? - вирішила я перевести тему.
- Думаю, можем піти на заброшку. Ну та, у якій колись був завод. Пацики, згода? - спитав Алекс.
- Та ми не проти.
- Ну тоді давайте швидше.- хлопець взяв мене за руку і ми пішли попереду. Віктор і Нед теліпалися позаду. Через деякий час я наважилась дещо спитати у свого хлопця.
- Алекс, чому вони тебе так бояться? За всі роки такого ніколи не було, як на мене.
- Не знаю. - відрубав він. Я зрозуміла, що той бреше. Тому різко зупинилася.
- Джуді, я говорив правду.
- Ні. Не бреши. - я притисла Алекса до стіни будинку.
- Хочеш знати правду? - хлопець швидко сам притис мене до стіни за горло. - Хочеш знати всю правду, я тебе питаю?!
Я злякалася. Це було вперше, коли він зробив мені боляче. Але я знайшла в собі сили відповісти:
- Хочу. Досить прошу. - прохрипіла.
Алекс нарешті відпустив мене. Його руки повільно сповзли на мою талію.
- Пробач. Коротше, я...вбив людину... - прошепотів він.
- Це жарт? - засміялася я, хоч добре починала розуміти, що все ДУЖЕ погано.
- Ні, це правда. Я вбив хлопця.
- Якого? - видихнула я.
- Того, що хотів зґвалтувати тебе.
- Але...це було досить давно... Нащо ти це зробив?...- гіркі сльози текли по обличчю.
- Джуд, не плач, кохана. Він мав померти.
- Але це самосуд! Це неправильно! А якщо у  нього була дівчина?! Ти про це думав?! А його батьки !??...Ти хоч розумієш, що ти зробив?!? - у мене почалася істерика. - Коли ти його вбив?
- Три дні тому.
- Де тіло?
- У лісі.
- Ти маєш мені його показати. Ти вбив людину. Живу людину! Ти це розумієш?! Ха, чому я з тобою розмовляю! Ти вбивця! Я йду звідси