مِن المُمكِن !
بالنَظر إلى مآ يفعَلُه المَرء مِن مَعروف ، فإنَهُ لَن يَتَمَكن مِن مَحو جَريمَة إرتَكَبهآ حَتى لَو بِحَقِ طِفل . لآ أعتَقِد أنَك فَهِمتَ مُبتَغآي ،كُل مآ أُحآوِل إستِرسآلُه هُو بِالنَظَر إلى شَهوآت الدُنيا مِن رَفآهِية ، سَعآدة وَ إمتآع الذآت ، يوجَد هُنآك مآ هُو الظُلمَة ، الحِقد و الكَرآهِية التي تَبدأ بالهَيجآن معَ مُرور كُل كَلِمة تَقرؤها الآن . الأشخآص السَيئون لآ يُولَدونَ مِن العَدم ، هُم فَقط مَرو بِموآقِف حَتَمَت عَليهُم اللُجوء إلى مآ هُم عَليه ..
2019-01-04 18:26:19
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11235
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8761