Firmly Free
Daembae 댐배
I thought firmly not to mind Those far countless chasms of light. Should hop on or take a wheel To slay hidden little imp. Found my whiteout, dashed off it. Darkness swooped in me to greet. Who's tormentor of my dreams? Shadows are besieged by gleams. Let promiscuous queries Put the shadows on their knees. Is there any stirring strand? Will you marvel buoyant sand? I flung out myself and bucked All reflections to not drag. Grief is "rapture of the deep" Stanzas're mine and firmly cheap.
2020-05-08 14:14:36
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
STELLA RAYMOND
Wow, i like it!
Відповісти
2020-05-08 14:15:29
2
Daembae 댐배
@STELLA RAYMOND thanks
Відповісти
2020-05-08 14:23:01
1
STELLA RAYMOND
@Daembae 댐배 welcome.
Відповісти
2020-05-08 14:30:18
1
Інші вірші поета
flippery Trick of true
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
BON BON
@bon_bon_c0xu
Mateo Torres
@mateo_adrian
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2657
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12298