Вступ
Романтика
Війна
Думи
Думи

****


Коли стоїш на роздоріжжі

і думаєш, куди звернуть,

щоб не спинитись у підніжжя

гори, що ледве перетнуть —

спинись і дай собі хвилину

розважити, подумати, узріть,

чого вартує мить мінлива,

чого вартує зміни мить.


Здається, треба бігти стрімголов.

Сліпий, та непозбавлений очей.

Тікать чи доганяти — все одно.

Лише б застрибнути найпершим у ковчег.


Аеропорти і вокзали кличуть

в країну, де тебе не ждуть.

З перонів сигаретні іскри блищуть

у роздумах: спинитись чи звернуть?


4/02/2020



****


У глибинах морів,

на вершинах висот.

У темних забутих кімнатах.

Я там ледь не зомлів

від мільйонів турбот

відносних, несправжніх, крилатих.


Де правди не видно,

брехня не існує.

Казками-легендами п‘яні.

Очам все набридло,

а вуха не чують.

Розум та пам‘ять в тумані.


Це міф у реальності?

Реальність реальна?

Чи варто усе це збагнути?

Помилка в банальності?

А правда банальна?

Чи варто її розгорнути?


19/01/2022



****


Чи є ще в цьому світі оптимісти?

Хтось ще надіється-вита?

Здається, що вже навіть анархісти

змирились і покинули міста.

Здається, що ось-ось і фініш —

все рухне, ніби й не було.

Прикидуєшся, сліпо віриш

і дивишся в рожеве скло.

Мережі, алгоритми, просування

керують світом: мною і тобою.

Скажи, твоє життя — не існування!

Скажи, чого бажав перед війною!

Питання віри полягає лиш у вірі:

ти ясно бачиш, навіть якщо мариться.

А люди — ті ще дикі звірі.

Реальність — та ще друга Матриця.


27/09/2022



****


Усе могло би трапитись з тобою.

Ти міг любові справжньої не знать.

Гора нещасть, біда стіною,

війна могла би все віднять.

Ти був народжений у світ,

щоб мріяти і мрію жити.

Та під ногами крихкий лід,

під ним – ріка, що не спинити.

Ти все питаєш. Прагнеш віри.

Ти пробуєш. Тобі щастить?

Збираєш спогади, мов сувеніри.

Розваги – то всього лиш мить!

Є тільки ти. Один-єдиний.

Котрих мільйони. Може два.

І світ – цікавий і мінливий –

не стомлений творить дива.


26/11/2022



****


Сірі вулиці, парки, будинки

та стежину, що в сад веде

різким рухом, мерзлим учинком

білий сніг схова-замете.


І самотній ліхтар при дорозі

теплим світлом покаже твій шлях.

Так! – сміливості. Ні! – тривозі.

Бо ж ми тут лише у гостях.


20/12/2015

© Денис Філоненко,
книга «Слова підтримки».
Коментарі