Як птах

Відлітають на південь лелеки.

Я б із ними теж полетів.

Там, за обрій – далеко-далеко!

З поцілунком південних вітрів.

Бо завжди я хотів мати крила,

бути вільним. Літати, як птах.

Щоб у небо несла мене сила

не у сірих фізичних лапках.

Повз ліси, моря, океани

я б літав. Лише просто літав.

Як їх скинуть ці вузи-кайдани?

Ох, якби мені хто розказав.

Ті лелеки удаль відлетіли,

закидаючи хресну петлю.

Я б із ними, за хмари, за схили,

та я північ більше люблю.

28/09/2015

Не кажіть

Не кажіть, що не любите холод.

Своїм інеєм він гріє одначе.

Його очі, мов житовий солод.

Має він і серце гаряче.

Не кажіть, що не любите вечір,

що напоює спогадом любим,

що вкриває дереву плечі

валентиново-стрітенним лютим.

Не кажіть, що не любите зиму,

бо ж вона всіх єднає непевно,

заховавши в покрову незриму.

Ви не любите це?

То й даремно.

20/12/2015

Кажи

Вже серпень відлік свій почав.

Каштан надворі листя обагрив.

Дарма, мій друже, ти мовчав.

Дарма ніщо не говорив.

Бо осінь усе листям замете.

Зима холодна снігом не зігріє.

І не сказавши зразу все оте,

наважитись ще довго не зумієш.

А час іде. Весна не воскресить

те, що в душі її повільно тліє.

Кажи, поки ще не пропала мить!

Кажи! Бо лишаться лиш мрії.

1/08/2014

Друзі

Вже багато минуло часу.

Ми з тобою навіть не друзі.

Місяці чи роки – нуль на масу.

Я лишаюсь у замкнутім крузі.

Нема сенсу щось говорити

чи писати навіть ці вірші.

Нас, мабуть, вже не варто мирити.

Ми від того станемо гірші.

Це любов, що наповнює душу

чи лиш звичка, що серце з’їдає?

Я спочатку забуть тебе мушу,

а вже потім мене хтось згадає.

Тут немає безпеки пасу.

Усі мчаться по зустрічній смузі.

Так багато минуло часу,

але ми з тобою навіть не друзі.

29/10/2017

****

Ми не вміли писати вірші.

Говорити красиво чи просто.

Не були ми останні чи перші.

Не прощались услізано-гостро.

Кораблі, що снували між хмарами

зустрічали цей день абияк.

Проводжав їх німими фанфарами

білолиций одеський маяк.

На північ ідуть лиш за успіхом.

На південь – за миром душі.

З невдало прихованим усміхом

ми вчились писати вірші.

10/07/2021

Концерт

Відцифровані звуки лунають.

Відцифровані люди стоять.

Силуети на сцені мелькають.

Силуети бітами кричать.

Нотним кодом руйнують мережі.

Жорстким семплом ламають кістки.

Із руїн виростають, мов вежі,

майбутніх сварок паростки.

Силуети закінчують службу

відцифрованих молитов.

Де покірно спиняється дружба,

відчиняє двері любов.

1/10/21

Весна у Києві

Вітаємо весну у Києві!

Вітаємо весну в тобі!

Думки повинні знову стати мріями,

і довшими повинні стати дні.

Весна поверне місту його очі —

зелені, вірні і живі.

Проникне музою в театри серед ночі.

Віршем розквітне у поетській голові.

Життя, відверто, — то складна конструкція.

Тече у променях, в листах дріма.

І прочитати б, може, до життя інструкцію,

якої очевидно, що нема.

Весна почне життя із тебе,

а не з музеїв, барів чи метро.

Життю й весні багато і не треба:

твоя усмішка, Київ і Дніпро.

20/02/2022