اللوم والإنكار
dolly Ez
لماذا دومًا تلوم جميع الناس على أى شئ يحدث ؟! دومًا ما تحول الأمر التافه والغير مهم إلى شئ مهم !! دومًا تحاول أفتعال المشاكل وتمثيل أنك الشخص المظلوم فى الأمر !! تنكر أن أي شخص حاول أسعادك فى يوم !! هل تظن أنك هكذا على صواب حقًا ؟! لما لا تراجع تصرفاتك تلك لمعرفة من هو المخطأ الحقيقى!! لما لا تراجع حساباتك ، دوما ما تقول أن لا أحد بحبك إذا حدث أي شئ بسيط ؟! لما لا يراجع الجميع تصرفاتهم فى أي شجار والكف عن ظن نفسك دومًا على صواب !! حاول التفكير فى تصرفاتك فى كل شجار مع شخص تحبه ولا تعاند وتنكر شئ لمجرد شجاركما هذا بالطبع إذا لم تكن تريد خسارته !! #Dalia
2020-07-23 21:28:22
10
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
dolly Ez
هل أعجبتك؟
Відповісти
2020-07-23 22:34:22
Подобається
RORITA_
حبيت
Відповісти
2020-07-24 20:26:43
1
dolly Ez
@RORITA_ روحي 💜🥺
Відповісти
2020-07-24 20:52:20
Подобається
Інші вірші поета
ضعيف ثقة !! غريب !! محاولة إرضاء
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4606
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12304