اللوم والإنكار
dolly Ez
لماذا دومًا تلوم جميع الناس على أى شئ يحدث ؟! دومًا ما تحول الأمر التافه والغير مهم إلى شئ مهم !! دومًا تحاول أفتعال المشاكل وتمثيل أنك الشخص المظلوم فى الأمر !! تنكر أن أي شخص حاول أسعادك فى يوم !! هل تظن أنك هكذا على صواب حقًا ؟! لما لا تراجع تصرفاتك تلك لمعرفة من هو المخطأ الحقيقى!! لما لا تراجع حساباتك ، دوما ما تقول أن لا أحد بحبك إذا حدث أي شئ بسيط ؟! لما لا يراجع الجميع تصرفاتهم فى أي شجار والكف عن ظن نفسك دومًا على صواب !! حاول التفكير فى تصرفاتك فى كل شجار مع شخص تحبه ولا تعاند وتنكر شئ لمجرد شجاركما هذا بالطبع إذا لم تكن تريد خسارته !! #Dalia
2020-07-23 21:28:22
10
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
dolly Ez
هل أعجبتك؟
Відповісти
2020-07-23 22:34:22
Подобається
RORITA_
حبيت
Відповісти
2020-07-24 20:26:43
1
dolly Ez
@RORITA_ روحي 💜🥺
Відповісти
2020-07-24 20:52:20
Подобається
Інші вірші поета
سر السعادة الأكتفاء غريب !! محاولة إرضاء
Інші поети
.......
@Taegie21
Safiyyah Orlovic
@SafiyyahOrlovic_99
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4211
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2135