التناقض
_ لماذا تبتسم هكذا دائما _ إلا يفترض بي هذا _ لا بالطبع شكلك احمق ********************** _ لماذا انتَ متضايق هكذا _ ألم تقل لي أن لا ابتسم دائماً _ لا أبتسم شكلك غريب هكذا ************************ الإنسان هو التناقض الحقيقي لا يدري ماذا يريد و ليس له رأي محدد فهو كل فترة برأي لذالك إياك و الأخذ بكلام بشر انت مرأة لنفسك و يمكنك تحديد ما تريد جيداً بمفردك و ماذا تفعل لا تدع احدً يتحكم بك مهما حدث #Dalia
2020-07-23 22:51:54
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
dolly Ez
@مِنّة 💜😘
Відповісти
2020-07-23 22:53:12
Подобається
RORITA_
كوني قوية
Відповісти
2020-07-24 20:42:15
1
dolly Ez
@RORITA_ 💜😍
Відповісти
2020-07-24 20:53:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12139
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167