Громовиця
Антон Шаталов
Пріло дуже, запах цвілі, Старість, млявість, чорна чернь. Страшно грається, сміється, Веселиться зла мігрень.. Гримотить жага злочасна, Бахка гучно мов гармата, Наче й хочеться і ката, Але ж з ним прийдеться жить. Вечір, хмари затягнуло, Дощ не йде, лише гримить, Блискава сіяє дуже. Зверху прапор майорить, Рветься вітром, б'ється вітром, ЗвідотУди і туди, Падає, встає "О Гідро, Припини знущання ці, Вмри, не мучся, не плоди ти Голови свої лихі, Краще смерть ніж то терпіти, Краще смерть мені й тобі". Пріло, мокро, запах цвілі, Грім гримить, а дощ не йде. Чи вже все, чи ще щось буде, Чи по новій загуде?
2023-07-13 21:18:51
6
0
Інші вірші поета
У місці де тебе колись побачив Схід сонця - Ave Ortus! Рожевая юнь Сталь
Інші поети
Аня
@13AmYa05
Beautifulinwhite
@Beautifulinwhite
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5840
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4198