Un.Сонливі ілюзії

Її день в університеті вже добігав до свого завершення. Підійшов до дошки з розкладами занять вона відслідкувала наявність лекції у професора Крауса. Побачивши, що тепер він проводить заняття в 216-ій аудиторії вона швидко покрокувала туди. Тихенький скрип дверей, щоб залишитись непоміченою, вона присіла за останній ряд і почала слухати викладача.

Високий статний чоловік поступово, коментуючи кожний свій крок, списував крейдою дошку. Пристойно одягнений в чорні брюки та зелену байкову сорочку. Списавши дошку він викликав студента, щоб той витер всю писанину та вислуховував питання стосовно щойно почутого. Блукаючи очима по аудиторії, він помітив її, що сиділа задумливо, він усміхнувся, у відповідь дівчина сховала свій погляд, але щічки її налились кольором свіжих томатів.

Лекція завершилась. Останні запитання отримали свої логічні відповіді, студенти записали номери прикладів для самостійно опрацювання. Вона дочекалась як останній учень покинув кабінет і підійшла до дошки. Стояла так близько , що ще трошки і можна б було носом зробити дотик.

- Вас цікавить «психологія стосунків»? – з усмішкою запитав Краус.

- Мене не так сильно цікавить психологія як дещо інше, - опустивши погляд додолу відповіла дівчина.

- І що ж це?

Вона розвернулась до нього тілом і в той ж момент відчула як його рука потягнула її до нього. Вона вважала себе сильною впевненою в собі дівчиною, але в його обіймах вона танула, мов сніжинка в спеку. Відчуття захищеності та тепло покривало її всю. А дотик до його губ надавав їй довершеність цієї солодкої миті, ніби вишенька з тістечка.

Для нього вона була його принцесою. Її тендітні руки зводили його з розуму, коли він тримав її за руку або вона торкалась його обличчя. Він був вже далеко не молодим, але біля неї він був ще тим хлопчаком. До неї його життя втратило смак, щодня лекції, що набридали дурними запитаннями від студентів, самотні вечори за склянкою коньяку та ранкові похмілля і запізнення. Вона стала стимулом та ціллю в його блуканнях, променем, що осяяв дорогу, якою він мав іти.

- Ти складеш мені компанію сьогодні? – запитав він.

- Запрошуєш?

- Столик у «Каббала» уже замовлений.

- Тобто ти не даєш мені вибору, - обурено склала руки в боки.

- Чи бажала б ти відмовитись від вечері зі мною, мила?

- Звісно ні, дурнику. Але дай мені тебе понервувати.

- Ох ти ж моя, - радісно обійняв дівчину.

- Люблю тебе, - прошепотіла на вушко йому.

Вечір. Ресторан «Каббала». На офіційні побачення вона одягала підбори, бо вважала себе низькою, у відповідь отримувала поцілунок в щічку та миле звучання слова «дурьоха», також неймовірна синя сукня.

Він був уже за десять хвилин до назначеного часу зустрічі, а вона запізнилась символічно на одну хвилину. Його очі помітили її як тільки вона зявилась в залі, він підійшов до неї, щоб зустріти та подарував синю весняну квіточку.

- Вгадав з кольором до плаття, - задоволено подякувала його поцілунком у щічку.

- Марго, ти чарівна, прошу до столу.

Краус покликав офіціанта і вони замовили їжу. Під час очікування професор намагався розповідати історії, а їй просто подобався його голос. Вона була фанаткою чоловічих дорослих голосів.

Веселе проводження часу швидко минало. Пара хотіла зупинити мить, але секундна стрілка була невблаганна. Краус розплатився за вечерю і вони вирішили прогулятись набережною. Сьогодні була повня, що ідеально віддзеркалювалася у річці. Навіть ліхтарі, що ніколи не працювали не зіпсують їм двом вечір. Місяць був ліхтариком цих закоханих. Ідучи в обнімку вони часто зупинялися, щоб насолодитись губами один одного. Часто цього було мало і він впивався в її шию та ніжно розціловував її плечі, розбавляючи доторками до її сідниці та бедр.

Нарешті вони дійшли до її будинку, під'їзд став фінішною прямою, на якій він і вона вже не могли стримуватись. Підійшовши до двері та виймаючи ключі, вона тричі впускала ключі, бо не могла відірвати Крауса від себе. До квартирі він зайшов вже без сорочки і вмить вона накинулась на нього. Тендітна дівчина на вигляд скромна та сором'язлива заскочила на свого професора та притиснула чоловіка спиною до стіни. Вони зїдали один одного, два звіра, що поїдали поглядом, губами, емоціями та відчуттями. Краус вже знав де знаходиться спальня і швидко відніс свою Марго до кімнати. Легенько опустивши її спиною на ліжко, вони роздягали один одного. Далі діло було за поцілунками. Спочатку він пестив її повільними доторками по всьому тілі, потім сконцентрувався на певних ділянках. Її подих ставав все важчим, щічки налились рум'янцем і вона захотіла зробити йому приємне, Марго осідлала свого професора та солодко його поцілувала. Її тіла рухались в такт та створювали мелодію руху. Він насолоджувався неї, її волоссям що спало на її плечі чи спину, вона проводила руками по його волоссю і часто потребувала поцілунку. Все закінчилось в одну мить, він відкинувся на спину, а вона, все ще на ньому, останній раз скрикнула від насолоди та задоволено посміхнулась і виснажена прилягла на його груди.

- Пане, сьогодні ви гарячий, - промовила хриплим голосом Марго.

- Це ти мій вогник, - провівши рукою по її шовковистому волоссі промовив Краус.

Їм подобалось просто лежати. Марго прилягла на його плече та обидва дивились на стелю. Ковдра частково покривала їх тіла. Вони не розмовляли про майбутнє, насолоджувались сьогоднішнім днем. Тільки ця мить! І вона для них.

- Вже пізно, пора вже йти вмиватись, - промовила Марго, подивившись на годинник.

Вона повільно підійнялась, вкуталася в ковдру і пішла в напрямку до ванної. Відчинила двері та скинула ковдру.

- Краусе, ти йдеш до мене, милий? – поманила пальчиком до себе в ванну Марго.

З усмішкою професор піднявся та голий попрямував до своєю дівчинки.

Двері зачинилися. Ввімкнулася вода. Шум води перервався невнятними словами Крауса та ніжним сміхом дівчини.

19:03:2018

00:15